служник
СЛУЖНИ́К, а́, ч., заст. Слуга (у 1, 2 знач.).
Верблюди пихато повертали на всі боки свої гордовиті голівки, поки хазяї та служники в смугастих строкатих халатах знімали з них великі важкі в’юки з бавовною (Тулуб, В степу.., 1964, 52);
Снігу насипало багато, і служники пораються, прочищають стежки (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 283);
У великому, добре освітленому залі вешталися служники, прибираючи посуд після вечірнього чаю (Добр., Ол. солдатики, 1961, 110);
Мавро-дін покликав служника, котрий вибіг з кофейні, гарної, як мавританська капличка (Н.-Лев., V, 1966, 130).
Служни́к це́ркви — те саме, що Служи́тель це́ркви ( див. служи́тель).
— Якщо старий — служник святої церкви, шана мусить бути подвійна, бо в його особі ти ображаєш святу церкву (Тулуб, Людолови, І, 1957, 25).
Значення в інших словниках
- служник — служни́к іменник чоловічого роду, істота рідко Орфографічний словник української мови
- служник — -а, ч., заст. Слуга (у 1, 2 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
- служник — СЛУЖНИ́К, а́, ч., заст. Слуга (у 1, 2 знач.). Верблюди пихато повертали на всі боки свої гордовиті голівки, поки хазяї та служники в смугастих строкатих халатах знімали з них великі важкі в'юки з бавовною (З. Словник української мови у 20 томах
- служник — СЛУГА́ (у феодальному та буржуазному суспільстві — людина для особистих послуг у домі магната, поміщика, буржуа і т. ін.), ЛАКЕ́Й, КАМЕРДИ́НЕР, ПРИСЛУ́ЖНИК, СЛУ́ЖКА заст., СЛУЖНИ́К заст., СЛУЖИ́ТЕЛЬ заст., ПОСЛУ́ГА заст., ПАХО́ЛОК заст., ПОПИ́ХАЧ заст. Словник синонімів української мови