служка
СЛУ́ЖКА, и.
1. ж. і ч., заст. Слуга (у 1, 2 знач.).
[Мартин (один):] Треба десь такого служку достать, щоб при горницях був, бо Омелько старий для прислуги (К.-Карий, І, 1960, 350);
Знайома уже молодиця-служка увійшла, розставила стіл серед хати; накрила, настановила тарілок і знову вийшла (Мирний, І, 1954, 333);
Євген оглянувся: на порозі стояли дві молоді служки (Стельмах, І, 1962, 349);
Опанас Грінчук, нащадок нужденних ріпників, розповів мені, що він служив колись служкою в одній кав’ярні у Львові (Кучер, Дорога.., 1958, 163);
Ранком ми лагодились іти до староства, коли служка готелю повідомила нас, що в коридорі чекає на паню [пані] швачка (Досв., Вибр., 1959, 98);
Пишна галерея прихильників і служок грошового мішка ..вийшла з-під пера Тобілевича (Рильський, III, 1956, 276);
За католицькою церквою тягнуться й інші чорносутанні служки імперіалізму, в тому числі уніатські банкрути (Мельн., Обличчя.., 1960, 9).
2. тільки ч. Слуга в монастирі або в архієрея.
— Я роду козачого,— усе .. йому розказав. Він [його преосвященство] слухав, поглядав на мене, поглядав на свого служку (Вовчок, VI, 1956, 253);
Монастирські служки, схожі на чорне гайвороння, чистили й розмітали від снігу доріжки (Панч, Гомон. Україна, 1954, 445);
Після виходу з в’язниці він покаявся і пішов служкою в Лавру (Смолич, Мир.., 1958, 12);
*У порівн. Обніс [Черевань] усіх; не минув і Василя Невольника, хоч той стояв собі оддалік, мов у монастирі служка перед ігуменом (П. Куліш, Вибр., 1969, 62).
Значення в інших словниках
- служка — слу́жка 1 іменник чоловічого роду, істота слуга в монастирі або в архієрея слу́жка 2 іменник жіночого або чоловічого роду, істота слуга арх. Орфографічний словник української мови
- служка — див. СЛУГА. Словник синонімів Караванського
- служка — -и. 1》 ж. і ч., заст. Слуга (у 1, 2 знач.). 2》 тільки ч. Слуга в монастирі або в архієрея. Великий тлумачний словник сучасної мови
- служка — СЛУ́ЖКА, и. 1. ж. і ч., заст. Слуга (у 1, 2 знач.). [Мартин (один):] Треба десь такого служку достать, щоб при горницях був, бо Омелько старий для прислуги (І. Словник української мови у 20 томах
- служка — СЛУГА́ (у феодальному та буржуазному суспільстві — людина для особистих послуг у домі магната, поміщика, буржуа і т. ін.), ЛАКЕ́Й, КАМЕРДИ́НЕР, ПРИСЛУ́ЖНИК, СЛУ́ЖКА заст., СЛУЖНИ́К заст., СЛУЖИ́ТЕЛЬ заст., ПОСЛУ́ГА заст., ПАХО́ЛОК заст., ПОПИ́ХАЧ заст. Словник синонімів української мови
- служка — Слу́жка, -жки, -жці; слу́жки, -жок Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- служка — Служка, -ки ж. ум. отъ, слуга. Драг. 52. Служка на служку, а пану трясця. Ном. № 1311. Ой служки кажуть: наш то пан где. АД. І. 6. Словник української мови Грінченка