служка

Значення в інших словниках

1. служка — слу́жка 1 іменник чоловічого роду, істота слуга в монастирі або в архієрея слу́жка 2 іменник жіночого або чоловічого роду, істота слуга арх. Орфографічний словник української мови
2. служка — -и. 1》 ж. і ч., заст. Слуга (у 1, 2 знач.). 2》 тільки ч. Слуга в монастирі або в архієрея. Великий тлумачний словник сучасної мови
3. служка — СЛУ́ЖКА, и. 1. ж. і ч., заст. Слуга (у 1, 2 знач.). [Мартин (один):] Треба десь такого служку достать, щоб при горницях був, бо Омелько старий для прислуги (І. Словник української мови у 20 томах
4. служка — СЛУГА́ (у феодальному та буржуазному суспільстві — людина для особистих послуг у домі магната, поміщика, буржуа і т. ін.), ЛАКЕ́Й, КАМЕРДИ́НЕР, ПРИСЛУ́ЖНИК, СЛУ́ЖКА заст., СЛУЖНИ́К заст., СЛУЖИ́ТЕЛЬ заст., ПОСЛУ́ГА заст., ПАХО́ЛОК заст., ПОПИ́ХАЧ заст. Словник синонімів української мови
5. служка — Слу́жка, -жки, -жці; слу́жки, -жок Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. служка — СЛУ́ЖКА, и. 1. ж. і ч., заст. Слуга (у 1, 2 знач.). [Мартин (один):] Треба десь такого служку достать, щоб при горницях був, бо Омелько старий для прислуги (К. Словник української мови в 11 томах
7. служка — Служка, -ки ж. ум. отъ, слуга. Драг. 52. Служка на служку, а пану трясця. Ном. № 1311. Ой служки кажуть: наш то пан где. АД. І. 6. Словник української мови Грінченка