1. Великий тлумачний словник сучасної мови

служниця

служни́ця

-і, ж.

1》 Жінка, що прислуговує в домі, кому-небудь.

2》 перен. Те, що служить інтересам кого-, чого-небудь, сприяє якійсь справі.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. служниця — служни́ця іменник жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. служниця — Слуга, служебка, служебниця, служка, (в покоях) покоївка, (в гаремі) одаліска. Словник синонімів Караванського
  3. служниця — [служниц'а] -ц'і, ор. -цеийу Орфоепічний словник української мови
  4. служниця — СЛУЖНИ́ЦЯ, і, ж. У поміщицькому та буржуазному побуті – жінка, що прислуговує в домі, кому-небудь. Служниці чепурили покої, поденщиці білили будинок знадвору (Леся Українка); Шляхтянки з служницями вишукували собі по крамницях мудровані вбрання (З. Словник української мови у 20 томах
  5. служниця — СЛУЖНИ́ЦЯ (у феодальному та буржуазному суспільстві — жінка, яка прислуговує в домі магната, поміщика, буржуа і т. ін.), СЛУЖЕБКА розм., СЛУ́ЖКА заст., ПРИСЛУ́ГА заст., ПОСЛУ́ГА заст., ДІ́ВКА заст., ЧЕЛЯ́ДНИЦЯ іст., ПОСЛУГА́ЧКА діал. Словник синонімів української мови
  6. служниця — СЛУЖНИ́ЦЯ, і, ж. 1. У поміщицькому та буржуазному побуті — жінка, що прислуговує в домі, кому-небудь. Служниці чепурили покої, поденщиці білили будинок знадвору (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах