совість —
со́вість іменник жіночого роду
Орфографічний словник української мови
совість —
див. СУМЛІННЯ.
Словник синонімів Караванського
совість —
[сов'іс'т'] -т'і, ор. -т'у
Орфоепічний словник української мови
совість —
-і, ж. Усвідомлення і почуття моральної відповідальності за свою поведінку, свої вчинки перед самим собою, людьми, суспільством; моральні принципи, погляди, переконання; сумління. || кого, чого, чия, перен.
Великий тлумачний словник сучасної мови
совість —
СО́ВІСТЬ, і, ж. Почуття моральної відповідальності за свою поведінку; моральні принципи, переконання; сумління. Щоб не замерзнуть, Андрій нишком по ночах рубав по шляху верби або розбирав стріху в сусідніх порожніх будинках. Якби не совість – крав би (М.
Словник української мови у 20 томах
совість —
совість: ◊ ви́киди совісти докори сумління (ср, ст)
Лексикон львівський: поважно і на жарт
совість —
Совість. Про дуже чесну людину. Совість гризе без зубів. Совість хоч без зубів, а гризе. Совість мучить людину за заподіяні нею провини. Яка совість, така й честь. Наскільки чесно ти поводишся з людьми, настільки вони тебе й поважають.
Приповідки або українсько-народня філософія
совість —
диви́тися (пря́мо (зі спокі́йною со́вістю, сміли́во і т. ін.)) в о́чі кому—чому. Не відчувати своєї провини перед кимсь, не соромитися за свої дії, вчинки. (Мандрика:) Я зразу хотів сказати .. вам, що я дуже радий, що можу чесно дивитися вам в очі (О.
Фразеологічний словник української мови
совість —
СОВІСТЬ — категорія етики, що характеризує моральну діяльність особистості через її здатність здійснювати моральний самоконтроль, самостійно визначати зміст морального обов'язку, вимагати від себе його дотримання і давати самооцінку власних вчинків...
Філософський енциклопедичний словник
совість —
СУМЛІ́ННЯ (усвідомлення й почуття моральної відповідальності за свою поведінку, свої вчинки перед самим собою, людьми, суспільством), СО́ВІСТЬ. — Паничі женяться не по любові, а задля грошей!..
Словник синонімів української мови
совість —
СО́ВІСТЬ, і, ж. Усвідомлення і почуття моральної відповідальності за свою поведінку, свої вчинки перед самим собою, людьми, суспільством; моральні принципи, погляди, переконання; сумління.
Словник української мови в 11 томах
совість —
Со́вість, -сти ж. = сумління. У їх драгунська совість. Ном. № 3170.
Словник української мови Грінченка