солов’їний —
СОЛОВ’Ї́НИЙ, а, е. Прикм. до солове́й; належний йому. Вітром донесло До мене щебетання солов’їне (Рильський, Дал. небосхили, 1959, 67); Лине пісня в гаю солов’їна (Сос., II, 1958, 447); На Україні Спів солов’їний Гримить в гаях (Шпак, Вибр.
Словник української мови в 11 томах