співочий —
-а, -е. 1》 Стос. до співу, співів. Співоча культура. || Який складається зі співаків, охоплює співаків. || Який виховує, готує співаків. 2》 Те саме, що співучий 1). 3》 Який уміє співати, мелодійно свистіти і т. ін. (про птаха).
Великий тлумачний словник сучасної мови
співочий —
СПІВО́ЧИЙ, а, е. 1. Стос. до співу, співів. І де та міць моя, надії парубочі – Розбуркати співочим словом край..? (М. Старицький); Співоча культура; // Який складається із співаків, охоплює співаків.
Словник української мови у 20 томах
співочий —
СПІВО́ЧИЙ, а, е. 1. Стос. до співу, співів. І де та міць моя, надії парубочі — Розбуркати співочим словом край..? (Стар., Поет. тв., 1958, 45); Співоча культура; // Який складається із співаків, охоплює співаків.
Словник української мови в 11 томах
співочий —
Співочий, -а, -е Пѣвчій. Весела, мов та пташка співоча. МВ. І. Співочу птицю чути. Св. Л. 295.
Словник української мови Грінченка