ставати —
става́ти дієслово недоконаного виду
Орфографічний словник української мови
ставати —
Вставати, (- волос) настовбурчуватися; (в позу) приймати <�прибирати> що; (до праці) братися, розпочинати що; (під присягу) складати що; (на зміну) заступати; (до помочі) надавати що; (в дорозі) спинятися, зупинятися, (- дощ) припинятися...
Словник синонімів Караванського
ставати —
див. допомагати
Словник синонімів Вусика
ставати —
СТАВА́ТИ, стаю́, стає́ш, недок., СТА́ТИ, ста́ну, ста́неш, док. 1. Приймати вертикальне положення; випрямляючись, підніматися на ноги (про людину, тварину); вставати. Данило стає на ноги, обважнілою рукою витирає обличчя (М. Стельмах); – Парасю! – кажу.
Словник української мови у 20 томах
ставати —
става́ти: ◊ става́ти як пес в сли́вах → пес
Лексикон львівський: поважно і на жарт
ставати —
стаю, стаєш, недок., стати, стану, станеш, док. 1》 Приймати вертикальне положення; випрямляючись, підніматися на ноги (про людину, тварину); вставати. || Підніматися догори (про волосся, вуса і т. ін.); настовбурчуватися. Ставати на коліна.
Великий тлумачний словник сучасної мови
ставати —
перехо́дити (става́ти) / перейти́ (ста́ти) на ре́йки які, чого. Змінювати певний спосіб життя, напрям діяльності і т. ін. — Як там у вас діла на фермі? — На нові рейки переходимо, діду (С.
Фразеологічний словник української мови
ставати —
БУ́ТИ з ор., наз. і (з прийм. з а) знах. в. (як зв'язка в іменному складеному присудку); СТАНОВИ́ТИ, СТАНОВИ́ТИ СОБО́Ю, ЯВЛЯ́ТИ СОБО́Ю, ЯВЛЯ́ТИ рідко (із знах. в., при запереченні — з род. в.; синтаксично обмеженіші порівняно з бути); БУВА́ТИ (із знач.
Словник синонімів української мови
ставати —
СТАВА́ТИ, стаю́, стає́ш, недок., СТА́ТИ, ста́ну, ста́неш, док. 1. Приймати вертикальне положення; випрямляючись, підніматися на ноги (про людину, тварину); вставати. Данило стає на ноги, обважнілою рукою витирає обличчя (Стельмах, II, 1962, 68); — Парасю!...
Словник української мови в 11 томах