ставати

Значення в інших словниках

1. ставати — става́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
2. ставати — Вставати, (- волос) настовбурчуватися; (в позу) приймати <�прибирати> що; (до праці) братися, розпочинати що; (під присягу) складати що; (на зміну) заступати; (до помочі) надавати що; (в дорозі) спинятися, зупинятися, (- дощ) припинятися... Словник синонімів Караванського
3. ставати — див. допомагати Словник синонімів Вусика
4. ставати — СТАВА́ТИ, стаю́, стає́ш, недок., СТА́ТИ, ста́ну, ста́неш, док. 1. Приймати вертикальне положення; випрямляючись, підніматися на ноги (про людину, тварину); вставати. Данило стає на ноги, обважнілою рукою витирає обличчя (М. Стельмах); – Парасю! – кажу. Словник української мови у 20 томах
5. ставати — става́ти: ◊ става́ти як пес в сли́вах → пес Лексикон львівський: поважно і на жарт
6. ставати — стаю, стаєш, недок., стати, стану, станеш, док. 1》 Приймати вертикальне положення; випрямляючись, підніматися на ноги (про людину, тварину); вставати. || Підніматися догори (про волосся, вуса і т. ін.); настовбурчуватися. Ставати на коліна. Великий тлумачний словник сучасної мови
7. ставати — перехо́дити (става́ти) / перейти́ (ста́ти) на ре́йки які, чого. Змінювати певний спосіб життя, напрям діяльності і т. ін. — Як там у вас діла на фермі? — На нові рейки переходимо, діду (С. Фразеологічний словник української мови
8. ставати — БУ́ТИ з ор., наз. і (з прийм. з а) знах. в. (як зв'язка в іменному складеному присудку); СТАНОВИ́ТИ, СТАНОВИ́ТИ СОБО́Ю, ЯВЛЯ́ТИ СОБО́Ю, ЯВЛЯ́ТИ рідко (із знах. в., при запереченні — з род. в.; синтаксично обмеженіші порівняно з бути); БУВА́ТИ (із знач. Словник синонімів української мови
9. ставати — СТАВА́ТИ, стаю́, стає́ш, недок., СТА́ТИ, ста́ну, ста́неш, док. 1. Приймати вертикальне положення; випрямляючись, підніматися на ноги (про людину, тварину); вставати. Данило стає на ноги, обважнілою рукою витирає обличчя (Стельмах, II, 1962, 68); — Парасю!... Словник української мови в 11 томах