ставати

БУ́ТИ з ор., наз. і (з прийм. з а) знах. в. (як зв'язка в іменному складеному присудку); СТАНОВИ́ТИ, СТАНОВИ́ТИ СОБО́Ю, ЯВЛЯ́ТИ СОБО́Ю, ЯВЛЯ́ТИ рідко (із знах. в., при запереченні — з род. в.; синтаксично обмеженіші порівняно з бути); БУВА́ТИ (із знач. неодноразовості). У тисяча дев'ятсот вісімнадцятому році я був головою громади комерційного інституту (О. Довженко); Я єсть народ, якого правди сила ніким звойована ще не була (П. Тичина); Він був у мене за головного помічника (Ю. Збанацький); Вживання старої, традиційної форми для виявлення нового змісту становить один із дуже поширених у літературі прийомів (М. Рильський); Якщо дивитись зі сцени в залу, то всі чотири столи являли собою друковану букву "Ш" (Л. Дмитерко); Траншея являла жахливе видовище (О. Гончар). — Пор. 1. става́ти.

ВІДКРИВА́ТИСЯ перев. перед ким-чим (ставати видним, доступним зорові), РОЗКРИВА́ТИСЯ, ПОКА́ЗУВАТИСЯ, ПОЯВЛЯ́ТИСЯ, З'ЯВЛЯ́ТИСЯ, ПОСТАВА́ТИ, ВСТАВА́ТИ (УСТАВА́ТИ), ВИРОСТА́ТИ, СТАВА́ТИ рідше, ВІДСЛОНЯ́ТИСЯ рідше, ВІДСЛО́НЮВАТИСЯ рідше, РОЗКРУ́ЧУВАТИСЯ розм. — Док.: відкри́тися, розкри́тися, показа́тися, появи́тися, з'яви́тися, поста́ти, вста́ти (уста́ти), ви́рости, ста́ти, відслони́тися, розкрути́тися. З ресторану відкривається чудова панорама Дніпра (І. Цюпа); Невимовної краси картини розкриваються перед льотчиками (О. Довженко); На тлі свіжого, як повесні, лісу показується біла мурована брама (М. Коцюбинський); Їхні силуети то появлялися в світлі вогнища, то знову зникали в темряві (Григорій Тютюнник); Коли його висока постать з'являлась у дверях, ..Гафійка здригалась (М. Коцюбинський); Розплющуєш очі — і весь білий світ знову постає перед тобою (Є. Гуцало); Перед ними знову вставала панорама гір (О. Гончар); Пароплав виростає перед очима (О. Донченко); Відслонюється ширший вид на глибокі яри (І. Франко); Галявина розкручувалась перед очима, як згорнене в трубку полотно (Ю. Мушкетик). — Пор. видні́тися.

ВИНИКА́ТИ (починати існувати, набувати реальності; у голові, в серці — про думки, почуття), ПОВСТАВА́ТИ (ПОСТАВА́ТИ), СТАВА́ТИ, З'ЯВЛЯ́ТИСЯ, ПОЯВЛЯ́ТИСЯ, УТВО́РЮВАТИСЯ, СТВО́РЮВАТИСЯ, ВИТВО́РЮВАТИСЯ, ЗДІЙМА́ТИСЯ, ЗАРО́ДЖУВАТИСЯ, БРА́ТИСЯ, НАРО́ДЖУВАТИСЯ, ФОРМУВА́ТИСЯ, ПОРО́ДЖУВАТИСЯ, СХО́ПЛЮВАТИСЯ рідко, ТВОРИ́ТИСЯ рідше, ПЛОДИ́ТИСЯ розм.; ПРИХО́ДИТИ, ПРОБУ́ДЖУВАТИСЯ, НАЗРІВА́ТИ, ПІДІЙМА́ТИСЯ (ПІДНІМА́ТИСЯ), ПРОЙМА́ТИ, РОЗВОРУ́ШУВАТИСЯ, ПРОСИПА́ТИСЯ, ПРОСИНА́ТИСЯ, НАКЛЬО́ВУВАТИСЯ розм., ЗАКЛЬО́ВУВАТИСЯ розм. рідко (про думки, почуття); ЗРИНА́ТИ, ВИПЛИВА́ТИ, СПЛИВА́ТИ, ПРОКИДА́ТИСЯ, БУДИ́ТИСЯ, РОЗКРИВА́ТИСЯ, ВИРО́ЮВАТИСЯ (в уяві, в пам'яті, а також у голові, в серці); ЗАКРАДА́ТИСЯ (мимоволі, непомітно). — Док.: ви́никнути, повста́ти (поста́ти), ста́ти, з'яви́тися, появи́тися, утвори́тися, ви́творитися, здійня́тися, зароди́тися, взя́тися (узя́тися) рідше народи́тися, сформува́тися, породи́тися, схопи́тися, сплоди́тися, прийти́, пробуди́тися, назрі́ти, підійня́тися (підня́тися), пройня́ти, розворуши́тися, просну́тися, наклю́нутися, заклю́нутися, зри́нути, ви́плисти, ви́пливти, ви́плинути, сплисти́, спливти́, спли́нути, проки́нутися, збуди́тися, розкри́тися, ви́роїтися, прили́нути поет. проли́нути рідше поет, стре́льнути розм. (раптово) закра́стися. Із нічого ніщо виникати не може (М. Зеров); Згадки пішли за згадками, картини стародавнього життя виникали одна за однією (І. Нечуй-Левицький); За його почином і головно на його акціях, повстала велика дестилярня (нафтоочисна фабрика) біля Дрогобича (І. Франко); Кримські гори постали поволі (Остап Вишня); І події минулих літ в уяві Михася поставали, як живі (С. Чорнобривець); Наші слова стають нашими ділами й судять нас люди "по ділах наших" (Леся Українка); — Я іноді хворію на ностальгію, цебто — у мене з'являється нудьга за батьківщиною (Ю. Яновський); Я прославлю тії рівнії права, що в історії ж уперше появились (П. Тичина); На будові утворився міцний, здібний колектив механізаторів і будівельників (з журналу); Створилась загроза повного розгрому частин Першої Кінної, що перебували тут (О. Гончар); Тепер уже витворюється і в Галичині інтелігенція непопівська (Леся Українка); Йому було й радісно, і боязко заразом, тривога здіймалась у серці (М. Коцюбинський); Напруженість у взаєминах хлопця та дівчини поволі зникала, зароджувалась дружба (А. Головко); Все йде, все минає — і краю немає. Куди ж воно ділось? відкіля взялось? (Т. Шевченко); — Щось не йметься мені віри, щоб це справді.. народжувалась сільська інтелігенція та й єдналася з нами (Б. Грінченко); Теорія художнього перекладу — наука молода, яка щойно починає формуватися (з газети); Чим довше існує пісня, тим більше породжується її варіантів (з журналу); Ось схопилась хуртовина, закурилася долина (Я. Щоголів); Твориться молоде місто (О. Довженко); (Корній Донченко:) Дай же, Боже, щоб вам.. з цих грошей ще гроші плодились (Б. Грінченко); Як то часто приходять мені на ум молоді літа (Марко Вовчок); В її серці на хвилю пробудилося гірке почуття жалю (І. Франко); Улас відчував, що в його душі назріває великий злам (Григорій Тютюнник); Серце його зав'ядало,.. піднімалася ненависть (Панас Мирний); Любов до тебе всю мене проймає (Леся Українка); Дрімаючі думи розворушились в голові Ломницького (І. Нечуй-Левицький); Неясна заздрість просипається в серці (О. Донченко); У нього наклюнулась ідея: нанести нашому голові новорічний візит (І. Рябокляч); Один Аркадій нічого не помічав: у голові все снувалися думки, які заклюнулись уночі (Дніпрова Чайка); Знов зрина жадання Тихої розмови, Щирого братання, Вірної любові! (М. Старицький); Дивився в темряву, і перед ним одна за одною випливали картини сільського життя (Д. Ткач); Минуле спливало перед ними в дивному тумані (Л. Первомайський); Ох, невже ж таки кохання Прокидається в мені! (А. Кримський); (Принцеса:) Нова вступає в душу сила, одвага в серці будиться, як гляне на се нове життя (Леся Українка); Широкий світ розкривається перед нами, коли ми читаємо книги Івана Франка (М. Рильський); Оце як почав я.. те давнє згадувати, то й не потовплю споминок — вироюються та вироюються (Марко Вовчок); Мов з дівочого сну, мені спомин прилине про тебе (Л. Забашта); Думка пролинула (Леся Українка); І зненацька стрельнула в голові думка: "А чому б тобі, Стецьку, не втекти?" (І. Цюпа); Щось незбагненне, якийсь підлий страх закрався їй у серце (Д. Міщенко).

ВИСТАЧА́ТИ чого й без додатка, безос. (бути достатнім для кого-, чого-небудь), СТАВА́ТИ, ХВАТА́ТИ розм., СТАЧА́ТИ розм., ВИСТАВА́ТИ заст., ВИСТАРЧА́ТИ діал., ДІСТАВА́ТИ діал., СТІКА́ТИ діал., СТАВА́ТИСЯ діал., ХАПА́ТИ діал. — Док.: ви́стачити, ста́ти, хвати́ти, ста́чити, ви́стати, ви́старчити, діста́ти, стекти́, ста́тися. Надії турбот вистачало (Я. Баш); (Кобза:) Вугілля на флагмані вистачить на два дні (О. Корнійчук); В нас сінця того, як кіт наплакав, — уже з початку зими не стає свого (Б. Грінченко); На станції чобіт та шапок навалили стільки, що й на весь район хватило би (Григорій Тютюнник); Стачає у тебе і хліба, і солі, і спілого колосу в одному полі (А. Малишко); Хіба у нас грошей не стаче весілля справити (Словник Б. Грінченка); — Людей багато (біля автобусної каси).. Для нас, може, не вистане квитків (М. Томчаній); Кілька вугликів, що жаріли в печі.., вистарчали мені на освітлення (О. Кобилянська); І всім було, всім діставало (хліба), на всіх мати сира земля родила, всіх годувала... — думають одрадяни (Панас Мирний); Думкам не сталося простору (М. Старицький); Глянь понавкруги, чого не хапає Нам із тобою (І. Манжура).

ЗАМЕРЗА́ТИ (про воду, річку і т. ін. — покриватися, затягатися льодом), ЗАСТИГА́ТИ, СТИ́ГНУТИ, ЛЕДЕНІ́ТИ, КРИЖАНІ́ТИ, КРИ́ГНУТИ діал.; ПІДМЕРЗА́ТИ, ПРИМЕРЗА́ТИ, ЗАШЕРХА́ТИ, ШЕ́РХНУТИ, ПРИШЕРХА́ТИ, ПРИМОРО́ЖУВАТИСЯ, ПРИХО́ПЛЮВАТИСЯ (трохи, не повністю); СТАВА́ТИ (про річку — повністю покриватися льодом). — Док.: заме́рзнути, заме́рзти, засти́гнути, засти́гти, заледені́ти, зледені́ти, скрижані́ти, скри́гнути, підме́рзнути, приме́рзнути, приме́рзти, заше́рхнути, заше́рхти, прише́рхнути, прише́рхти, приморо́зитися, ста́ти. Тільки взимку, коли на короткий час.. замерзало море, відстоювались ми в Ростові або в Керчі (С. Скляренко); Стигнуть води сизуваті І синіють шиби у вікні (М. Рильський); Тимко схопив кайло і подався униз, де леденів Дон (Григорій Тютюнник); Голова молодиці нерухомо лежала на підігнутім лікті, і тільки сніжинки, набиваючись під повіки, ворушили її довгі вії, на яких крижаніла сльоза (М. Стельмах); Ранки були вже холодні й у річці над берегом вода зашерхала кригою (С. Чорнобривець); Вода шерхла в калюжах по дорозі (В. Кучер); Ще можна ходити по снігу, бо вночі він пришерхає від гостренького морозцю (О. Копиленко); Намочений, він (пісок) приморожувався, твердий, побережанський (І. Ле).

ЗУПИНЯ́ТИСЯ (переставати рухатися), СПИНЯ́ТИСЯ, СТАВА́ТИ, ПРИПИНЯ́ТИ із сл. хода, біг тощо, ЗОСТАНО́ВЛЮВАТИСЯ розм.; ЗАТРИ́МУВАТИСЯ, ПРИПИНЯ́ТИСЯ, ПРИТРИ́МУВАТИСЯ (на деякий час); ЗАСТО́ПОРЮВАТИ, ЗАСТО́ПОРЮВАТИСЯ, СТО́ПОРИТИСЯ (про машини, механізми); ГАЛЬМУВА́ТИ (про транспорт). — Док.: зупини́тися, спини́тися, ста́ти, припини́ти, опини́тися розм. зостанови́тися, затри́матися, припини́тися, притри́матися, засто́порити, засто́поритися, загальмува́ти. Дедалі частіше доводилося транспорту зупинятися на цілий день, щоб дати перепочинок знесиленим коням та людям (З. Тулуб); Нарешті Черниш досяг каменя, за яким вони спинялись кожного разу, щоб передихнути (О. Гончар); Єпископ повагом виходить і стає на порозі (Леся Українка); Газик припиняє свій біг, з нього виходить людина (О. Гончар); Він зостановлювався на хвилину, обдивлявся кругом і знову тихо проступав далі (Панас Мирний); Почала (Настя) ходити по хаті нерівною ходою; часом затримувалась та притискала руки до грудей, немов здавлювала серце (Леся Українка); Помітивши Бронка здалеку, вона, з ким би з своїх не йшла, припинялась біля найближчої вітрини, спиною до вулиці, й так перечікувала, поки він минав її (Ірина Вільде); Граната гримнула під гусеницею, .. танк повернувся боком і застопорив (О. Гончар).

ПЕРЕСТА́ТИ (про дощ, сніг, вітер і т. ін.), ПРИПИНИ́ТИСЯ, ЗАКІ́НЧИ́ТИСЯ, СКІНЧИ́ТИСЯ, КІНЧИ́ТИСЯ, ПРОЙТИ́, СТА́ТИ діал.; ПЕРЕДОЩИ́ТИ розм., ПЕРЕДОЩИ́ТИСЯ розм. (про дощ); ЗІЙТИ́, ПЕРЕЙТИ́ розм. (про опади); УТИ́ХНУТИ (ВТИ́ХНУТИ), ЗАТИ́ХНУТИ, СТИ́ХНУТИ, УЩУ́ХНУТИ (ВЩУ́ХНУТИ), СТИ́ШИТИСЯ, УГАМУВА́ТИСЯ (ВГАМУВА́ТИСЯ), УЛЯГТИ́СЯ (ВЛЯГТИ́СЯ) (про вітер, бурю тощо); ПЕРЕЛЯГТИ́ розм. (перев. про дощ). — Недок.: перестава́ти, припиня́тися, закі́нчуватися, скінча́тися рідше кінча́тися, прохо́дити, става́ти, перехо́дити, утиха́ти (втиха́ти), затиха́ти, стиха́ти, ущуха́ти (вщуха́ти), угава́ти (вгава́ти), сти́шуватися, стиша́тися рідше угамо́вуватися (вгамо́вуватися), уляга́тися (вляга́тися), переляга́ти. Хмара почала переходити, дощ і грім перестав (Панас Мирний); Снігопад вже припинився, тільки зрідка сіялась легка пороша (О. Гуреїв); (Юда:) Налинув дощ і перервав промову. Скінчився дощ — ..Я пішов шукать того промовця (Леся Українка); Пройшла гроза. Луною тоне у далі днів (В. Сосюра); Дощик попійшов трошки та й став (Ю. Федькович); Линув дощ, плантація взялася калюжами.. Поки дійшли до села, знов передощило (К. Гордієнко); Бог дасть, передощиться, й буде ясно (Словник Б. Грінченка); Як дощик зійде.. — То в уяві постане село (М. Шпак); Перейшов дощ, затепліло сонечко (П. Загребельний); На ранок вітер утих, угамувалася хуртовина (І. Кочерга); (Домаха:) Який славний вітерець зранку подихав, а тепер зовсім затих (М. Кропивницький); Вітер віє та стихає, а баба почне — не переслухаєш (прислів'я); Як ось став вітер ущухати, І хвилі трохи уляглись (І. Котляревський); Всі мовчали і чутно було, як шумів дощ, то на хвилину вгаваючи, то припускаючи (Панас Мирний); М'який лапатий сніг не переставав падати, але вчорашня хуртовина вляглася (І. Микитенко); Вітер потроху перелягає, шамотить над хвилями (Ю. Яновський). — Пор. 1. припини́тися.

ПРИПИНИ́ТИСЯ (перестати відбуватися, здійснюватися, часто тимчасово), ПЕРЕПИНИ́ТИСЯ, ПЕРЕРВА́ТИСЯ, СТА́ТИ, ОБІРВА́ТИСЯ, УГА́СНУТИ (ВГА́СНУТИ), УЩУ́ХНУТИ (ВЩУ́ХНУТИ), ЗАВМЕ́РТИ, КІНЧИ́ТИСЯ, СКІНЧИ́ТИСЯ, ЗАПИНИ́ТИСЯ діал.; ПОРВА́ТИСЯ, РОЗІРВА́ТИСЯ рідше, РОЗКЛЕ́ЇТИСЯ розм. (про дружні, інтимні або сімейні стосунки); ПРОЙТИ́ (про хворобу). — Недок.: припиня́тися, перепиня́тися, перерива́тися, става́ти, обрива́тися, тамува́тися, угаса́ти (вгаса́ти), ущуха́ти (вщуха́ти), завмира́ти, кінча́тися, скінча́тися рідше запиня́тися, порива́тися рідко розрива́тися, розкле́юватися рідко прохо́дити. Хоч російська армія залишила місто, а вулицями нестримним потоком вливалися французи, — бій не припинявся (П. Кочура); Такий стан речей, який тепер скрізь у нас панує, не може довго тривати, а мусить якось перепинитись (Леся Українка); В кімнаті запала тиша, це була одна з тих хвилин, коли співбесідникам здається, ніби розмова і не переривалася (В. Собко); Земля так набралася води, що вже і в себе не приймала.. Робота стала (Панас Мирний); Пісня обірвалася, за стіною стало тихо (Д. Ткач); Між сватами не вгасає суперечка (В. Кучер); В гарячу пору збиральної робота на токах не вщухала круглу добу (О. Гончар); — На селі тепер стало неможливо жити.. Завмирає всяке товариське життя (Ірина Вільде); В нас робота у вісім годин кінчається (Григорій Тютюнник); "Чи вони сплять, чи що? Але і досі не виходять, а там і вечір, а там і піст скінчається" (Г. Квітка-Основ'яненко); Торг книжками через війну запинився, як і всюди це буває (Панас Мирний); — Образиться? Покірно прошу... Не треба мені з ним ніяких зносин.. — Та зносини не порвалися (М. Коцюбинський); Як виявилось згодом, він був на десяток років старіший за неї, мав перед тим дружину, але щось там розклеїлося (П. Загребельний); Ти просив писати про малих, так от: у Оксани екзема пройшла, у Дори проходить, а в Микося щось іще не гоїться (Леся Українка). — Пор. 1. переста́ти.

СПО́ВНЮВАТИСЯ (кому; про досягнення ким-небудь певного віку — закінчуватися), МИНА́ТИ, ПРОМИНА́ТИ, СТАВА́ТИ, НАБІГА́ТИ, ВИПО́ВНЮВАТИСЯ, СПОВНЯ́ТИСЯ розм., ВИПОВНЯ́ТИСЯ розм., ВИХО́ДИТИ розм., ЗРІ́ВНЮВАТИСЯ розм. — Док.: спо́внитися, мину́ти, промину́ти, ста́ти, набі́гти, ви́повнитися, ви́йти, зрівня́тися, сту́кнути фам. Тані ще не сповнилось вісімнадцяти, вона іскриться й сяє юністю (Т. Масенко); Мені тринадцятий минало. Я пас ягнята за селом (Т. Шевченко); Як сорок літ стане, всяка жінка зів'яне (І. Муратов); Дорка .. до початку війни саме скінчила семирічку, їй набігало шістнадцять років (Ю. Яновський); А коли йому виповнилось уже шістнадцять років, він поступив чорноробом у депо (П. Панч); Зрівнялось їй дванадцять годочків (Марко Вовчок).

СТАВА́ТИ ким, чим або яким (зв'язка в іменному складеному присудку), РОБИ́ТИСЯ, ПОСТРИГА́ТИСЯ. — Док.: ста́ти, ста́нути розм. зроби́тися, ви́йти, постава́ти, постри́гтися. — Здається, і ви тепер стаєте альпіністом? — сказав Воронцов Хаєцькому (О. Гончар); Очі в Маланки стали налякані, круглі (М. Коцюбинський); (Василь:) Одному б треба бути кравцем, а він зробився шевцем, другому слід би панувати, а він череду пасе (М. Кропивницький); — Всі ви тепер добрі. Грамотіями поставали (М. Стельмах); Пострижемося ж у лакеї (Т. Шевченко). — Пор. 6. бу́ти.

СТА́ТИСЯ (про непередбачену подію, випадок і т. ін. — відбутися), ТРА́ПИТИСЯ, СТА́ТИ перев. безос., рідше, УЧИНИ́ТИСЯ (ВЧИНИ́ТИСЯ), ПРИКЛЮЧИ́ТИСЯ розм., ПОДІ́ЯТИСЯ розм., УТРА́ПИТИСЯ (ВТРА́ПИТИСЯ) перев. безос., розм., ЛУЧИ́ТИСЯ діал.; ЗЧИНИ́ТИСЯ, СКО́ЇТИСЯ, СТРЯСТИ́СЯ підсил., УКО́ЇТИСЯ (ВКО́ЇТИСЯ) розм. (про щось небажане, недобре). — Недок.: става́тися, трапля́тися, става́ти, учиня́тися (вчиня́тися), приключа́тися, зчиня́тися, ко́їтися, стряса́тися. — Що сталося? — запитав Оксен, витираючи спітнілого лоба... (Григорій Тютюнник); — Не знаєте, що трапилось? — Щойно дзвонив на електростанцію. Кажуть — аварія (А. Головко); — А що! — таки по-моєму стало! — сказала Настя (І. Нечуй-Левицький); Кілька разів.. у стані ромеїв вчинялась тривога (С. Скляренко); Стареньку сусідку їхню, кажуть, забрала швидка допомога. Інфаркт приключився (Є. Кравченко); Дівчата.. розказують, що без неї лучилося на досвітках (Панас Мирний); Недавно зчинився по селах заколот (Лесь Мартович); Їм здавалося, що в полку нагло скоїлася якась трагедія, і треба чимдуж поспішати туди (О. Гончар). — Пор. 1. відбува́тися.

СТУПА́ТИ (спрямувати ногу на що-небудь, кудись, робити крок), СТАВА́ТИ, ПОСТУПА́ТИ заст., ПОСТУПА́ТИСЯ заст. — Док.: ступи́ти, ста́ти, поступи́ти, поступи́тися. Він непевно якось ступав ногами, наче не просто собі йшов, а намагаючись обов'язково попадати ногами в протоптані сліди Сахновського (А. Головко); — Не діжде він, щоб я ступила на його поріг! (М. Коцюбинський); Коли на кладку стає дівчина, вона, лякаючись, хоче її скоріше перебігти (М. Стельмах); Біжать, поступаючи злегка, Газелі стрункі, сторожкі (Леся Українка); Микита злякався й поступився назад (Л. Яновська).

УСТАВА́ТИ (ВСТАВА́ТИ) (приймати вертикальне положення, випрямляючи ноги), СТАВА́ТИ перев. із сл. на ноги, ПІДНІМА́ТИСЯ, ПІДІЙМА́ТИСЯ, ПІДВО́ДИТИСЯ, ЗВО́ДИТИСЯ, ПІДНО́СИТИСЯ, СПИНА́ТИСЯ перев. із сл. на ноги, носки і т. ін.; СХО́ПЛЮВАТИСЯ, ПІДХО́ПЛЮВАТИСЯ, ЗРИВА́ТИСЯ підсил. (раптово і швидко). — Док.: уста́ти (вста́ти), ста́ти, піднятися, підійня́тися, підвести́ся, звести́ся, піднести́ся, зіпну́тися, схопи́тися, підхопи́тися, зірва́тися. Як дитиною бувало Упаду собі на лихо, То хоч в серце біль доходив, Я собі вставала тихо (Леся Українка); Данило стає на ноги, обважнілою рукою витираючи обличчя (М. Стельмах); Партизани мимоволі піднялися з лави (В. Гжицький); Синявін поволі підводився з стільця, важко спершись обома руками на стіл (І. Ле); Собака зводився, підходив до дверей і пильно втуплювався в них (Є. Гуцало); Аж не всидять Митько з Андрушою в тачанці. Аж на ноги спинаються, щоб краще побачить (Калинівку) (А. Головко); Тепер мама вже не схоплювалася з стільця і не бігла в коридор, коли стукали в парадні двері (О. Іваненко); Світловидов.. підхоплюється з табуретки (Я. Баш); Нам знадвору видно було, як зривалися з підлоги вояки, і ми їх хрестили з гвинтівок (Ю. Яновський).