ставати

СТАВА́ТИ, стаю́, стає́ш, недок., СТА́ТИ, ста́ну, ста́неш, док.

1. Приймати вертикальне положення; випрямляючись, підніматися на ноги (про людину, тварину); вставати.

Данило стає на ноги, обважнілою рукою витирає обличчя (Стельмах, II, 1962, 68);

— Парасю! — кажу. Тоді вона звелась і стала, блідая й понурая (Вовчок, І, 1955, 282);

Самойлов, ставши на весь зріст, з гранатами в обох руках, пішов прямо в двері (Гончар, III, 1959, 257);

// Підніматися догори (про волосся, вуса і т. ін.); настовбурчуватися.

— Полегшало йому трохи. Задрімав був, а потім враз як застогне,.. — аж волосся догори стало (Збан., Єдина, 1959, 39);

Вуса стали сторч (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 38).

На носки́ става́ти (ста́ти) див. носо́к;

Става́ти (ста́ти) на го́лову (ру́ки, за́дні ла́пи і т. ін.) — переносити вагу тіла на голову, руки, задні лапи і т. ін., спираючись на них.

Побіг [Карпо] за Іваном собі на берег, стрибнув на пісок, перекинувся раз, удруге, втретє.. і, ставши на голову і руки, почав угорі вибирати [перебирати] ногами (Мирний, І, 1954, 249);

— Я побіг по кімнаті, бо не люблю сидіти, і почав плигати через стільці.. У тебе м’який килим на долівці, і я спробував стати на руки (Ю. Янов., II, 1958, 62);

Собака, здоровезна його вівчарка, кидається до хвіртки і, ставши на задні лапи, визирає на вулицю через паркан (Гончар, Тронка, 1963, 166);

Става́ти (ста́ти) на колі́на (навко́лішки, навпо́чіпки і т. ін.) — присідати, опускатися навколішки, навпочіпки і т. ін.

— Зоню! Зоню! — Юзин голос бринів розпачливо, вона стала на коліна і обняла Зоню за стан (Л. Укр., III, 1952, 655);

Одна кізочка стала на коліна, перевернулась на бік, лягла на стежці (Коцюб., І, 1955, 468);

Олександра Василівна вмирала.. — Ваню, де ти? Я не бачу тебе. Мічурін раптом збагнув все і став перед нею навколішки (Довж., І, 1958, 438);

Става́ти (ста́ти) на па́льці (навшпи́ньки) — те саме, що На носки́ става́ти (ста́ти) ( див. носо́к).

Ставала [Маруся] на пальці, щоб хоч одним оком побачити кавальчик синього неба (Хотк., II, 1966, 65);

Навшпиньки стаючи, витягуючи шию, Навіщо дивишся так пильно, Єреміє..? (Рильський, І, 1960, 252).

◊ Во́лос стає́ (став, ста́не) ди́бом (ду́бом) див. во́лос;

Воло́сся стає́ (ста́ло, ста́не) ди́бом (ду́бом) див. воло́сся;

Го́пки става́ти (ста́ти) див. го́пки;

Ди́ба става́ти (ста́ти) див. ди́ба³;

Ди́бки (на ди́бки) става́ти див. ди́бки;

Ди́бом става́ти (ста́ти) див. ди́бом;

Кілко́м (ко́лом) ста́ти в го́рлі див. кіло́к, кіл;

Кі́сткою (як кі́стка, мов кі́стка) в го́рлі (попере́к го́рла) ста́ти див. кі́стка;

Ко́зубом ста́ти див. ко́зуб;

Лу́бом ста́ти див. луб;

На диби́ става́ти див. ди́би;

Става́ти (ста́ти) в пози́цію див. пози́ція;

Става́ти (ста́ти) в по́зу див. по́за¹;

Става́ти (ста́ти) ду́ба (ду́бом) див. дуб;

Става́ти (ста́ти) дубала́ див. дубала́;

Става́ти (ста́ти) на близьку́ (коро́тку) но́гу див. нога́;

Става́ти (ста́ти) на ні́жки — починати ходити (про дитину).

Давно колись, у Овручеві, коли знаєте, народивсь хлопчик Остап і, як тільки став він на свої ніжки, зараз пішов по Овручеві (Вовчок, І, 1955, 327);

Става́ти (ста́ти) на но́ги див. нога́;

Става́ти (ста́ти) ра́ка (ра́ком, ра́чки) — зігнувшись, спиратися на обидві долоні і на обидва коліна.

З Мессіни до Неаполя гойдало нас страшенно. Всі були слабі,.. тільки я та один грек, та ще капітани, як добрі моряки, почували себе чудесно, їли і гуляли, хоч доводилось і раком ставати на.. палубі (Коцюб., III, 1956, 355);

Впав [фельдшер], потім став рачки, мов хотів завити на сонце (Ю. Янов., II, 1958, 212);

Става́ти (ста́ти) ру́ба див. ру́ба;

Става́ти (ста́ти) ста́вма див. ста́вма;

Става́ти (ста́ти) ца́па (ца́пки) див. ца́па, ца́пки; Стовбула́ ста́ти див. стовбула́;

Сторчака́ става́ти (ста́ти) див. сторчака́;

Язи́к стає́ (став, ста́не) ко́лом див. язи́к.

2. Починати яку-небудь дію, роботу, які виконуються перев. стоячи.

Дідусь уже занадто старий, щоб міг ставати до коси (Фр., IV, 1950, 501);

— I то правда, — усміхаючись, каже Параска,.. — пора мені вже і до печі ставати, обід вам готувати (Мирний, IV, 1955, 359);

Коли.. накаже [начальник експедиції] класти судно в дрейф і спускати прилади в глибину океану, Дорошенко сам стає до лебідки (Гончар, Тронка, 1963, 198);

Докинув [Іван] у ватру смеріччя, поглянув на постоли, обсмикав сорочку на собі і став до танцю (Коцюб., II, 1955, 348);

// Приступати до чергування, вартування і т. ін.

— Від сьогодні наказую: вам, як старшині, на пост не ставати (Гончар, III, 1959, 310);

// Взагалі розпочинати трудову діяльність.

— Час мені ставати до свого діла. Час мені йти вгору, підніматися високо..! (Н.-Лев., VII, 1966, 30);

Може, піти десь до більшого міста.. Там стати до якої служби (Хотк., II, 1966, 224).

Става́ти (ста́ти) до бо́ю — розпочинати бій, боротьбу.

Як на горах і в долині клич пішов по Україні — Партії могутній клич: А ставайте всі до бою! (Тич., II, 1957, 99);

Стрепенулось чумацтво… Метнулось до возів по дрюччя — і стало до бою… (Коцюб., І, 1955, 184);

Іван Барвінок потонув у Баренцовому морі.. разом з своїм маленьким, відчайдушно хоробрим корабликом, що відважно став до бою з могутнім фашистським рейдером (Загреб., Спека, 1961, 6);

Става́ти (ста́ти) до робо́ти (до пра́ці) — розпочинати роботу.

Хоч і зараз ладні були [страйкарі] ставати до роботи (Головко, II, 1957, 238);

[Перший:] Чом же тії двоє до праці не стають? [Четвертий:] Вони сумують (Л. Укр., І, 1951, 454);

Іван оглядався на Гриця і Семена.. — Тепер їм треба до праці ставати, порати вільну землю (Ю. Янов., І, 1954, 30);

Става́ти (ста́ти) до розмо́ви (до бе́сіди, на розмо́ву, на бе́сіду) — починати розмову, бесіду з ким-небудь.

Стрінувшись з парубками, вона не ставала з ними на довгу бесіду, не п’ялила очей у їх лице (Мирний, IV, 1955, 119);

Става́ти (ста́ти) на змі́ну:

а) заступати на роботу, виконувану позмінно.

Гуде над шахтою гудок. Шахтар стає на зміну (Забіла, Малим.., 1958, 47);

б) (кому, чому) починати заміняти кого-, що-небудь;

Става́ти (ста́ти) на ковзани́ (на лід):

а) готуватися до ковзання на ковзанах;

б) починати займатися ковзанярським спортом;

Става́ти (ста́ти) на ли́жі:

а) готуватися до ходьби на лижах.

Підганяє він розвідників. Вони стають на лижі (Тют., Вир, 1964, 495);

— Стати на лижі, — пошепки переказали один одному бійці (Кач., Вибр., 1953, 382);

б) починати займатися лижним спортом, ходити на лижах.

Стати на лижі так і не довелось: протягом зими снігу майже не було (Гончар, Бригантина, 1973, 135);

Става́ти (ста́ти) на [трудову́ (уда́рну)] ва́хту — починати посилено, самовіддано працювати перев. на честь чого-небудь.

Коли людина рано-вранці На вахту трудову стає, — В натхненні творчому, у праці Їй силу Партія дає (Бичко, Вогнище, 1959, 21);

Става́ти (ста́ти) на ча́ти див. ча́ти;

Става́ти (ста́ти) під прися́гу див. прися́га;

У по́міч (у по́мочі, до по́мочі) става́ти (ста́ти) див. по́міч.

3. Переставати рухатися, припиняти свій рух (про людину й тварину); спинятися.

Чоловік не стає, а все далі йде (Три золоті сл., 1968, 93);

От хтось проти мене спинився… Каже ставати. Стаю (Зеров, Вибр., 1966, 355);

— Марусю!.. Ми з тобою підемо у степ і там десь пересидимо у балці. Маруся аж стала (Хотк., І, 1966, 108);

Бігла по мосту собачка Мушка. Стала і дивиться, чи зловить Данилко рибку? (Коцюб., І, 1955, 469);

// Зупинятися (про засоби пересування).

Тепер не стають пароплави під дамбою просто, а заходять у спеціальні ангари (Ю. Янов., II, 1958, 15);

Баржа стає, прилаштовується до причалу (Гончар, Бригантина, 1973, 186);

Повозка під’їхала до шибениці й стала (Мирний, І, 1954, 69);

// Припинятися (про дощ, сніг і т. ін.).

Дощик попійшов [пішов] трошки та й став (Федьк., Буковина, 1950, 61);

// Переставати текти, литися (про сльози).

Соломія.. перестала плакати. Сльози неначе замерли й стали в її очах (Н.-Лев., VI, 1966, 407);

// Переставати битися (про серце).

Він розкрив очі ..Серце у його стало, дух замер… (Мирний, І, 1954, 321);

Остап так і одплигнув.. Серце затріпалось в грудях і стало (Коцюб., І, 1955, 340);

// Припиняти свій перебіг (про час).

Зрозумів опришок. Тихим рухом обняв [Марусю].. Все закрутилося в імлі… став час… наступила вічність… (Хотк., II, 1966, 122).

◊ Става́ти (ста́ти) стовбняко́м див. стовбня́к;

Става́ти (ста́ти) стовпо́м; Става́ти (ста́ти) як (мов, на́че, нена́че і т. ін.) стовп див. стовп;

Ста́ти мов (як і т. ін.) паль див. паль.

4. Переставати працювати, функціонувати (про машину, механізм, підприємство і т. ін.).

Апаратна востаннє здригнулась і стала (Коцюб., II, 1955, 90);

І справді сталось, як казали: Вода зійшла — колеса стали (Гл., Вибр., 1951, 13);

Поволі накручує товариш годинника, думаючи про своє: — Став.. Ішов-ішов і став (Довж., І, 1958, 60);

Фабрика стала;

// Переривати якусь роботу, справу, заняття.

Музики стали.. Всі мовчали (Н.-Лев., II, 1956, 115);

// Перериватися (про роботу, справу, заняття).

Земля так набралася води, що вже і в себе не приймала.. Робота стала (Мирний, III, 1954, 7);

// перен. Переставати розвиватися, просуватися вперед.

◊ Ді́ло не ста́ло (не ста́не) за ким — чим, на чому — немає затримки за ким-, чим-небудь у якійсь справі.

— За реманентом діло не стане, тільки вугілля малувато (Тют., Вир, 1964, 119);

За чим [же] ді́ло ста́ло? — уживається при потребі з’ясувати причину затримки у виконанні, здійсненні чого-небудь.

[Любов:] Мені власне сі діти подобаються, Я б навіть готова взяти їх до себе. [Орест:] За чим же діло стало? (Л. Укр., II, 1951, 21);

— Неодмінно треба звільнити [заарештованого]. I — негайно. — Ну, то за чим же діло стало? — перший озвався вусатий солдат (Головко, II, 1957, 530).

5. Покриватися кригою, замерзати (про річку, потік і т. ін.).

До місця призначення не дійшли [баржі] — стала Волга (Наука.., 7, 1967, 30);

// Утворити нерухомий покрив (про кригу).

Лід став.

6. Ступивши на яке-небудь місце, зупинятися в стоячому положенні (про людину, тварину).

[Любов:] А, Яків Григорович! Ставайте тут! (Показує на місце перед сходами на веранду) (Л. Укр., II, 1951, 62);

Роман одсунув трохи стола, став на лаві (Н.-Лев., VI, 1966, 302);

На трибуні став арсеналець, Став арсеналець з іменням славним… (Рильський, II, 1960, 59);

Кожен хоче ближче стати, щоб побачити як слід, як уміє танцювати і приказувати дід (Гонч., Вибр., 1959, 78);

// Розміщуватися, розташовуватися певним чином.

Стає [Любов] до Милевського плечима (Л. Укр., II, 1951, 74);

[Феська:] Ну, добре, діти! А тепер ставайте парами (Фр., IX, 1952, 397);

— Спи, спи, Дарино, — рухом руки заспокоює [Яків] братову, яка, наче соромлячись, відходить від колиски і стає боком до нього (Стельмах, І, 1962, 488);

— Коли це йде справник. Став отак (тут баба встала, взялась у боки й приняла на себе унтер-офіцерську постать) (Коцюб., І, 1955, 455);

— Ви кричали! Ви ображали молодь! Струнко перед вами не стали. Все вам не подобається! (Довж., І, 1958, 479);

// Ставити ногу, лапу і т. ін. на що-небудь.

Провалилася їхня тачанка на мосту, разом з кіньми пішла шкереберть із мосту та в воду. Що там коїлось! Дишло поламане, збруя порвана, кінь один тоне, а інший на живіт йому копитами стає, щоб тільки самому врятуватись (Гончар, II, 1959, 263);

Одною ногою став [Тягнирядно] на спину Давидові (Головко, II, 1957, 166);

// Підніматися над горизонтом, бути в небі (про небесні світила, райдугу і т. ін.).

Ой високо сонце в яснім небі стало, Гаряче проміння та й порозсипало (Л. Укр., І, 1951, 18);

Сонце тільки зайшло, а серед неба став уже місяць: повний, сліпучий, дивиться, посміхається (Збан., Над Десною, 1951, 71);

[Самопал:] Після грози.. стане на небі веселка, райдуга, значить (Зар., Антеї, 1962, 234);

// Уміщатися в якому-небудь місці (про предмети).

Стіл тут стане.

Става́ти до лав а́рмії див. ла́ва²;

Става́ти (ста́ти) в за́сідку (за́сідкою, за́сідками) — займати приховане місце для очікування слушного моменту, щоб напасти на когось.

Темрява насувається й насувається… Коли ми нарешті стаємо в засідку під прибережним очеретом, уже не видно качиних зграй (Рильський, Веч. розмови, 1964, 54);

Причаїлись з гирлигами в руках Оленчук і Кулик. Вигідну зайняли.. позицію. Так у таврійських селах стають засідками на вовків та лисиць (Гончар, II, 1959, 20);

Ста́ти у две́рях (на две́рях, на порі́г, на поро́зі) — з’явитися, входячи в якесь приміщення.

У дверях стала висока дівчина у свіжому вінку (Вовчок, VI, 1956, 238);

Вона увійшла у сіни і стала на дверях, що вели у кухню (Мирний, І, 1954, 253);

Двері рипнули, й гість став на порозі (Коцюб., І, 1955, 90);

Кілька машин під’їхало до хати. На порозі став Орлюк з бойовими товаришами (Довж., І, 1958, 332).

∆ Става́ти (ста́ти) на я́кір (на я́корі), мор. — зупинятися де-небудь, закріпившись на місці скинутим на дно якорем.

Крейсер? Звідки він взявся? Став на якір, завмер (Гончар, Тронка, 1963, 36);

В гавань мандрівці ввійшли,.. ставши на якорі, вийшли на берег (Гомер, Одіссея, перекл. Б. Тена, 1963, 57).

◊ Все стає́ (става́ло) на своє́ мі́сце (на свої́ місця́) див. мі́сце;

Душа́ стає́ (ста́ла) на мі́сце у кого, чия — хтось заспокоюється, перестає тривожитися, хвилюватися.

Тільки тепер, коли він повернувся і з ним нічого не сталось, Ліна відчула, що душа її стала на місце і спатиме вона спокійно (Гончар, Тронка, 1963, 284);

На зава́ді става́ти див. зава́да;

На пра́вильну (до́бру) сте́жку става́ти (ста́ти) див. сте́жка;

Не зна́ти, де ста́ти, де сі́сти див. сіда́ти;

Не зна́ти, на яку́ ста́ти — те саме, що Не зна́ти, на яку́ ступи́ти ( див. ступа́ти).

Грицюнь і Явдонька не дивилися одне одному у вічі, не знали, на яку стати (Рудь, Боривітер, 1969, 106);

Під арши́н става́ти див. арши́н;

Става́ти на коту́рни див. коту́рни;

Става́ти (ста́ти) в [оди́н] ряд див. ряд;

Става́ти (ста́ти) в ряди́ див. ряд;

Става́ти (ста́ти) в хвіст (в хвості́) див. хвіст;

Става́ти (ста́ти) в шере́нгу (в шере́нги) див. шере́нга;

Става́ти (ста́ти) до сті́нки див. сті́нка;

Става́ти (ста́ти) між (по́між) ким: а) (про когось) увійшовши в які-небудь стосунки з однією з двох близьких осіб, порушувати їх злагоду, дружбу і т. ін.

[Милевський:] Я не раз пробував остерігати і вас, і Ореста Михайловича, але стрівав завжди таку різку одсіч.. [Любов:] Ідіть від мене краще, не ставайте між нами (Л. Укр., II, 1951, 75);

[Сестра Мархва:] Через його вона і в черниці захотіла. Там третя якась замішалася, що стала між ними (Мирний, V, 1955, 102);

б) (про щось) ускладнювати взаємини між ким-небудь, роблячи їх менш безпосередніми, щирими.

Дні минали безрадісно, в’яло і без того тепла, якого я так прагнув зазнати в родині. Щось стало між нами. Я не смів притулитись до материних грудей, обняти сестру (Коцюб., II, 1955, 365);

Става́ти (ста́ти) на ко́лію див. ко́лія;

Става́ти (ста́ти) на одну́ лі́нію див. лі́нія;

Става́ти (ста́ти) на ре́йки див. ре́йка;

Става́ти (ста́ти) на рушнику́ (на рушники́) див. рушни́к;

Става́ти (ста́ти) на слизьки́й шлях (на слизьку́ доро́гу) див. слизьки́й;

Става́ти (ста́ти) на шляху́ див. шлях;

Става́ти (ста́ти) обли́ччям див. обли́ччя;

Става́ти (ста́ти) під віне́ць див. віне́ць;

Става́ти (ста́ти) під ру́ку див. рука́;

Става́ти (ста́ти) по́руч див. по́руч;

Ста́ти над душе́ю — не відходячи від кого-небудь, набридати своєю присутністю, своїми вказівками, проханнями і т. ін.

[Маша:] Чого ви стали над душею? (Мик., І, 1957, 257);

Ста́ти на доро́зі; Попере́к доро́ги ста́ти див. доро́га;

Ста́ти на переме́ті див. переме́т¹;

Ста́ти на перепо́ні див. перепо́на;

Ста́ти на перешко́ді див. перешко́да;

Ста́ти на платфо́рму див. платфо́рма;

Ста́ти на путь зло́го (грі́шників) див. путь;

Ста́ти на шлях див. шлях;

Ста́ти на шлях найме́ншого о́пору див. о́пір;

Ста́ти о́чертом див. о́черт;

Ста́ти по́ряд див. по́ряд;

Як на пню ста́ти див. пень.

7. Тимчасово припинивши просування вперед, зупинятися (на ночівлю, відпочинок і т. ін.).

Повезли [хлопців] до прийому Битими шляхами. Пішла й вдова з матерями З дрібними сльозами. Де на ніч ставали, Сторо́жу давали, Стару вдову до обозу Та й не допускали (Шевч., І, 1963, 229);

— Будемо удень віддихати.. Ніччю більш пройдемо і дальше станемо (Кв.-Осн., II, 1956, 410);

Надворі почало смеркати. Князь Костянтин звелів погоничам стати на ночівку [ночівлю] під старим дубовим гаєм (Н.-Лев., VII, 1966, 6);

Збитий з висот, противник відкочувався все далі. Полки стали на дньовку [днювання] (Гончар, III, 1959, 84);

// Прибувши, приїхавши куди-небудь, тимчасово влаштовуватися, поселятися в когось, десь.

Стати в готелі.

Посто́єм ста́ти див. пості́й;

Става́ти (ста́ти) на кварти́ру — наймати квартиру для тимчасового проживання.

Стали [солдати] на кватирю [квартиру] на другу ніч (Кв.-Осн., II, 1956, 452);

— Чи не можна б нам стати до вас на квартиру? — звернувся до пана Архип, скидаючи картуза і вклоняючись (Добр., Ол. солдатики, 1961, 8);

Става́ти (ста́ти) на по́па́с (на по́па́сі) див. по́па́с;

Ста́ти на бівуа́к див. бівуа́к;

Ста́ти ша́трами (в ша́трах) див. шатро́.

8. Займати позицію, розташовуватися на якій-небудь місцевості для проведення бойових операцій (про військову частину).

Дівчатка розповідали, як мінялись на очах, добрішали гладкі бюргерші залежно від просування вперед радянських військ. — Коли ви були на Тисі, моя хазяйка перестала битись і дала мені сукню. Коли ви стали на Мораві, вона набавила мені кухоль кави (Гончар, III, 1959, 383).

Става́ти (ста́ти) обло́гою див. обло́га;

Става́ти (ста́ти) ста́ном див. стан²;

Та́бором става́ти (ста́ти) див. та́бір.

9. Закріплюватися де-небудь, не відступаючи, витримуючи натиск, напад і т. ін.

— На кордоні станьте, і щоб птиця не пролетіла! Чуєте? (Довж., І, 1958, 198);

// перен. Дійшовши до якоїсь думки, якогось рішення, висновку і т. ін., твердо дотримуватися їх.

На [своє́му] сло́ві ста́ти див. сло́во;

На то́му (на тім) [і] ста́ти див. той.

10. куди, до кого, у кого, з інфін. і без додатка, розм. Поступати на роботу, службу по найму.

— То ми й земляки з тобою. Ну, земляче, ставай у мене, коли хочеш… Платою не скривдю [скривджу]… (Коцюб., І, 1955, 446);

Восени став він до одного різника у салогон, щоб топити (Мирний, І, 1954, 48);

Саме в ті дні забрали на війну сторожа нашої школи. Хтось порадив нам удвох стати на його місце (Минко, Моя Минківка, 1962, 96);

// за кого, рідко у кого, на кого. Найматися ким-небудь.

— Хіба, — кажу, — ти на літо на степах стаєш за чабана? (Н.-Лев., III, 1956, 274);

Пахне так якось знайомо рілля свіжо-осіння парубкові. Як пахла.. в давнину, коли ще хлоп’ям до пана в погоничі на осінь ставав (Головко, II, 1957, 11);

— Ви хочете на дяка стати? — спитала мене попадя, узявшись у боки (Вовчок, VI, 1956, 246).