ставатися

СТАВА́ТИСЯ, стаю́ся, стає́шся, недок., СТА́ТИСЯ, ста́нуся, ста́нешся, док.

1. тільки 3 ос. Відбуватися, мати місце, траплятися.

Ніна Дмитрівна скаржилася на серце. Не то заходилось воно в неї, не то завмирало. Ставалося це раптово, без жодних видимих підстав (Перв., Материн.. хліб, 1960, 34);

Соломія вірила, що станеться якась незвичайна подія, якась невідома сила прийде у потребі на поміч (Коцюб., І, 1955, 384);

Велика Жовтнева революція, про необхідність якої говорили більшовики, сталася… (Скл., Легенд. начдив, 1957, 21);

На початку першого тисячоліття до н. е. в країні Урарту сталося об’єднання дрібних племен (Іст. СРСР, І, 1956, 11);

Мати вже помічає, що в ньому якась одміна сталася (Стельмах, І, 1962, 260);

Уралов зупинив машину, щоб напитись. Там і сталася його зустріч із Галею (Гончар, Тронка, 1963, 295);

Другого дня сталася сутичка Маслюка з полковником Голубом (Багмут, Щасл. день.., 1951, 77);

Тут [у Помпеї] сталася трагедія, якої Не міг створити навіть і Шекспір (Дмит., В обіймах сонця, 1958, 101);

— Товаришу командир, тут пригода сталась. Один червоноармієць замість ворога зайця впіймав (Трубл., І, 1955, 44);

В оборі сталася пропажа: зник копчений.. кендюх (Ковінька, Кутя.., 1960, 32);

Затримка несподівано сталась.. Куля влучила в коня. Падаючи, він зламав дишель (Головко, II, 1957, 569);

// Коїтися, чинитися (перев. про щось недобре, небажане).

У мене сталася біда: найменша дитина тяжко заслабла на запалення в легенях (Коцюб., III, 1956, 395);

— Як має статися лихо, то станеться (Стельмах, І, 1962, 560);

Батько піднімає рушницю. Секунда, і станеться злочин (Довж., І, 1958, 118);

// з ким, кому. Діятися, творитися (про виникнення незвичного або важкого, ненормального морально-фізичного стану).

Де ж Микита? В далеку дорогу Пішов собі… З того ча́су Не чуть його стало… З того часу титарівні Щось такеє сталось! (Шевч., II, 1963, 99);

Кармель усе смутніш та смутніш.. Пішла чутка така, що се з того часу йому сталося, як почав він по чужих селах їздити та з чужими людьми знатись (Вовчок, І, 1955, 346);

— Хай же тільки помре син або станеться що йому — я їх на суд покличу, у тюрму запру (Мирний, III, 1954, 58);

З хірургом сталось щось дивне. Він зовсім перемінився (Довж., І, 1958, 321);

// безос.

Так мені сталося, наче я дитина мала: не розумію нічого, не знаю, не пам’ятаю (Вовчок, І, 1955, 276);

// Наставати.

На гірських ріках повідь стається раптово (Чорн., Визвол. земля, 1950, 211);

— Я колом обліг [ворогів], Одрізав їх мажі з харчами… Там ставсь уже голод… (Стар., Поет. тв., 1958, 212);

Пригадується мені тиха смерть мого предка, що сталась улітку 1930 року під яблунею в садку, огородженому його ж руками акуратним тином (Довж., І, 1958, 69);

Сталася напружена хвилинна пауза. Амангельди ждав відповіді (Десняк, Десну.., 1949, 498);

// Здійснюватися, збуватися (про наміри, задуми, мрії, слова і т. ін.).

«Уб’єм брата! спалим хату!» — Сказали, і сталось (Шевч., І, 1963, 114);

Шевченка вулиця зелена Нагадує його слова, Що зійдуться землі племена — Сім’я велика і нова. І сталось. Перший грім з «Аврори» Весну народну возвістив, І київські прадавні гори Червоний прапор осінив (Рильський, III, 1901, 98);

— Я так хотів побачитися з тобою. Щоб наодинці. Стільки сказати хотів тобі. А от сталося це — і слів наче не знайду таких (Головко, І, 1957, 427);

[Сергій:] Лесю, настав час діяти. Пора! Але ми безсилі, поки будемо діяти окремо. Треба спочатку об’єднати найсміливіших, найвідданіших, найдужчих. І це станеться (Сміл., Черв. троянда, 1955, 13).

Мов (немо́в, на́че, ні́би і т. ін.) нічо́го [й] не ста́лося — як звичайно, як і досі.

Казала [Марія] тоді, ламаючи руки: — Лукіє, ти зрозумій: прийшли вдвох, мов нічого не сталося (Головко, II, 1957, 148);

Заспокоївшись трохи, він знов приймавсь за роботу, носив воду і дрова, замітав двір, так, наче нічого не сталось (Коцюб., II, 1955, 193);

Мо́же ста́тися — цілком імовірно.

— Може статися таке, — він знову підняв очі.., — що ми будемо оточені (Тют., Вир, 1964, 335);

«Може статися, — думав Маковей, сидячи вже в себе в окопі, — що вона придивиться до мене уважніше і я їй сподобаюсь…» (Гончар, III, 1959, 407);

Переполо́х ста́вся див. переполо́х;

Що б не ста́лося; Що не ста́неться — за будь-яких умов, незважаючи ні на що.

[Орест:] Все одно, що б не сталось, ми не розлучимось (Л. Укр., II, 1951, 92);

Тепер уже як не буде, що не станеться, — не підійде [Артем] до батька (Головко, II, 1957, 392).

2. ким, чим, який, заст. Ставати (у 21 знач.).

Уперед, хто не хоче конати, Статись трупом гнилим живучи! (Граб., І, 1959, 394);

Здавалося їй, що її прихильники відцурались від неї й переходять на сторону її мужа. Він стався переможцем, а вона пропащою (Март., Тв., 1954, 296);

Хто стається вівцею, того вовк з’їсть (Номис, 1864, № 3840);

А Юрко цього й чекав. Виліз із клітки, стався легенем і смачно поїв (Три золоті сл., 1968, 59);

Ти мов птах стаєшся легкий, мов ось-ось летіти! (Фр., XI, 1952, 152);

Кріпшає воля, воля стається залізна… (У. Кравч., Вибр., 1958, 292).

Става́тися (ста́тися) причи́ною чого, рідко до чого — те саме, що Бу́ти (става́ти, ста́ти) причи́ною ( див. причи́на).

— Той [фотографічний] апарат і ставсь.. причиною зміни в моєму житті… (Коцюб., І, 1955, 255);

[Анна:] Сталась я, хоча і мимоволі, причиною до смерті чоловіка, що поважав мене й любив (Л. Укр., III, 1952, 392).

3. безос., заст. Вистачати.

Думкам не сталося простору (Стар., Поет. тв., 1958, 61);

— Варваро Охрімівно, почастуєте майбутнього інженера вашою наливкою. — З нього і звичайного чаю з цукром станеться, — недбало мовила Катря (Рибак, Час.., 1960, 469).