ставатися

СТАВА́ТИСЯ, стаю́ся, стає́шся, недок., СТА́ТИСЯ, ста́нуся, ста́нешся, док.

1. тільки 3 ос. Відбуватися, мати місце, траплятися.

Ніна Дмитрівна скаржилася на серце. Не то заходилось воно в неї, не то завмирало. Ставалося це раптово, без жодних видимих підстав (Л. Первомайський);

Соломія вірила, що станеться якась незвичайна подія, якась невідома сила прийде у потребі на поміч (М. Коцюбинський);

На початку першого тисячоліття до н. е. в країні Урарту сталося об'єднання дрібних племен (з навч. літ.);

Мати вже помічає, що в ньому якась одміна сталася (М. Стельмах);

Уралов зупинив машину, щоб напитись. Там і сталася його зустріч із Галею (О. Гончар);

Другого дня сталася сутичка Маслюка з полковником Голубом (І. Багмут);

Тут [у Помпеї] сталася трагедія, якої Не міг створити навіть і Шекспір (Л. Дмитерко);

– Товаришу командир, тут пригода сталась. Один червоноармієць замість ворога зайця впіймав (М. Трублаїні);

В оборі сталася пропажа: зник копчений .. кендюх (О. Ковінька);

Затримка несподівано сталась .. Куля влучила в коня. Падаючи, він зламав дишель (А. Головко);

// Коїтися, чинитися (перев. про щось недобре, небажане).

У мене сталася біда: найменша дитина тяжко заслабла на запалення в легенях (М. Коцюбинський);

– Як має статися лихо, то станеться (М. Стельмах);

Батько піднімає рушницю. Секунда, і станеться злочин (О. Довженко);

// з ким, кому. Діятися, творитися (про виникнення незвичного або важкого, ненормального морально-фізичного стану).

Де ж Микита? В далеку дорогу Пішов собі... З того ча́су Не чуть його стало... З того часу титарівні Щось такеє сталось! (Т. Шевченко);

Кармель усе смутніш та смутніш .. Пішла чутка така, що се з того часу йому сталося, як почав він по чужих селах їздити та з чужими людьми знатись (Марко Вовчок);

– Хай же тільки помре син або станеться що йому – я їх на суд покличу, у тюрму запру (Панас Мирний);

З хірургом сталось щось дивне. Він зовсім перемінився (О. Довженко);

// безос.

Так мені сталося, наче я дитина мала: не розумію нічого, не знаю, не пам'ятаю (Марко Вовчок);

// Наставати.

На гірських ріках повідь стається раптово (С. Чорнобривець);

– Я колом обліг [ворогів], Одрізав їх мажі з харчами... Там ставсь уже голод... (М. Старицький);

Пригадується мені тиха смерть мого предка, що сталась улітку 1930 року під яблунею в садку, огородженому його ж руками акуратним тином (О. Довженко);

Сталася напружена хвилинна пауза. Амангельди ждав відповіді (О. Десняк);

// Здійснюватися, збуватися (про наміри, задуми, мрії, слова і т. ін.).

“Уб'єм брата! спалим хату!” – Сказали, і сталось (Т. Шевченко);

– Я так хотів побачитися з тобою. Щоб наодинці. Стільки сказати хотів тобі. А от сталося це – і слів наче не знайду таких (А. Головко);

[Сергій:] Лесю, настав час діяти. Пора! Але ми безсилі, поки будемо діяти окремо. Треба спочатку об'єднати найсміливіших, найвідданіших, найдужчих. І це станеться (Л. Смілянський).

2. ким, чим, який, заст. Ставати (у 21 знач.).

Здавалося їй, що її прихильники відцурались від неї й переходять на сторону її мужа. Він стався переможцем, а вона пропащою (Л. Мартович);

Хто стається вівцею, того вовк з'їсть (Номис);

А Юрко цього й чекав. Виліз із клітки, стався легенем і смачно поїв (В. Королевич);

Ти мов птах стаєшся легкий, мов ось-ось летіти! (І. Франко);

Кріпшає воля, воля стається залізна... (Уляна Кравченко).

3. безос., заст. Вистачати.

Думкам не сталося простору (М. Старицький);

– Варваро Охрімівно, почастуєте майбутнього інженера вашою наливкою. – З нього і звичайного чаю з цукром станеться, – недбало мовила Катря (Н. Рибак).

(1) Мов (немо́в, на́че, ні́би і т. ін.) нічо́го [й] не ста́лося – як звичайно, як і досі.

Казала [Марія] тоді, ламаючи руки: – Лукіє, ти зрозумій: прийшли вдвох, мов нічого не сталося (А. Головко);

Заспокоївшись трохи, він знов приймавсь за роботу, носив воду і дрова, замітав двір, так, наче нічого не сталось (М. Коцюбинський);

Мо́же ста́тися див. могти́;

Переполо́х зчини́вся (учини́вся, ста́вся, поча́вся і т. ін.) див. переполо́х;

(2) Става́тися / ста́тися причи́ною чого, рідко до чого – те саме, що Бу́ти (става́ти) / ста́ти причи́ною (див. бу́ти).

– Той [фотографічний] апарат і ставсь .. причиною зміни в моєму житті... (М. Коцюбинський);

[Анна:] Сталась я, хоча і мимоволі, причиною до смерті чоловіка, що поважав мене й любив (Леся Українка);

(3) Що б не ста́лося; Що не ста́неться – за будь-яких умов, незважаючи ні на що.

[Орест:] Все одно, що б не сталось, ми не розлучимось (Леся Українка);

Тепер уже як не буде, що не станеться, – не підійде [Артем] до батька (А. Головко).