стихія

Стихі́я, -хі́ї, -хі́єю; -хі́ї, -хі́й

Значення в інших словниках

1. стихія — стихі́я іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. стихія — Сила природи; (рідна) П. середовище, оточення, сфера, (улюблена) заняття, закохання; (неорганізована) хаос, АНАРХІЯ; мн. СТИХІЇ, (ворожі) сили.  Словник синонімів Караванського
3. стихія — [стиех’ійа] -йі, ор. -йеійу  Орфоепічний словник української мови
4. стихія — СТИХІ́Я, ї, ж. 1. В античній філософії – одна з матеріальних першооснов буття (повітря, земля, вогонь, вода). Якби щось із нічого росло-виникало, то, певне, Кожна стихія могла породити, що їй до вподоби: Люди б виходили з лона морського...  Словник української мови у 20 томах
5. стихія — -ї, ж. 1》 В античній філософії – одна з матеріальних першооснов буття (повітря, земля, вогонь, вода). || перен., книжн. Основний елемент, головна складова частина чого-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
6. стихія — стихі́я (від грец. στοιχεΐον – елемент) 1. В античній філософії одне з матеріальних первоначал буття (повітря, земля, вогонь, вода). 2. Явище природи, що має характер нездоланної сили (шторм, землетрус, ураган тощо).  Словник іншомовних слів Мельничука
7. стихія — СТИХІ́Я, ї, ж. 1. В античній філософії — одна з матеріальних першооснов буття (повітря, земля, вогонь, вода). Якби щось із нічого росло-виникало, то, певне, Кожна стихія могла породити, що їй до вподоби: Люди б виходили з лона морського...  Словник української мови в 11 томах
8. стихія — рос. стихия 1. В античній філософії одне з матеріальних начал буття (повітря, вітер, земля, вогонь, вода). 2. Явище природи, що має характер нездоланної сили (шторм, цунамі, ураган, буран, землетрус, вогонь, повінь).  Eкономічна енциклопедія