Значення в інших словниках
-
стихія —
Сила природи; (рідна) П. середовище, оточення, сфера, (улюблена) заняття, закохання; (неорганізована) хаос, АНАРХІЯ; мн. СТИХІЇ, (ворожі) сили.
Словник синонімів Караванського
-
стихія —
[стиех’ійа] -йі, ор. -йеійу
Орфоепічний словник української мови
-
стихія —
СТИХІ́Я, ї, ж. 1. В античній філософії – одна з матеріальних першооснов буття (повітря, земля, вогонь, вода). Якби щось із нічого росло-виникало, то, певне, Кожна стихія могла породити, що їй до вподоби: Люди б виходили з лона морського...
Словник української мови у 20 томах
-
стихія —
-ї, ж. 1》 В античній філософії – одна з матеріальних першооснов буття (повітря, земля, вогонь, вода). || перен., книжн. Основний елемент, головна складова частина чого-небудь.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
стихія —
стихі́я (від грец. στοιχεΐον – елемент) 1. В античній філософії одне з матеріальних первоначал буття (повітря, земля, вогонь, вода). 2. Явище природи, що має характер нездоланної сили (шторм, землетрус, ураган тощо).
Словник іншомовних слів Мельничука
-
стихія —
Стихі́я, -хі́ї, -хі́єю; -хі́ї, -хі́й
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
стихія —
СТИХІ́Я, ї, ж. 1. В античній філософії — одна з матеріальних першооснов буття (повітря, земля, вогонь, вода). Якби щось із нічого росло-виникало, то, певне, Кожна стихія могла породити, що їй до вподоби: Люди б виходили з лона морського...
Словник української мови в 11 томах
-
стихія —
рос. стихия 1. В античній філософії одне з матеріальних начал буття (повітря, вітер, земля, вогонь, вода). 2. Явище природи, що має характер нездоланної сили (шторм, цунамі, ураган, буран, землетрус, вогонь, повінь).
Eкономічна енциклопедія