струс —
струс іменник чоловічого роду
Орфографічний словник української мови
струс —
(землі) поштовх, двигіт, ІД. землетрус; (нервовий) розлад, с. шок; П. переполох, паніка; |с|трусанина, ок. трясьба.
Словник синонімів Караванського
струс —
СТРУС, у, ч. 1. Різкий коливальний рух; поштовх. Землетруси – раптові рухи земної кори, викликані внутрішніми причинами. Це є струси, що постають у глибині Землі і передаються у вигляді коливань на її поверхню (з навч. літ.
Словник української мови у 20 томах
струс —
струс (струсь) страус (ст): Полянський більше викладав, чим читав. Виклади були дуже інтересні, бо переплітані фактами щоденного життя з різних царин, починаючи від того, на що вживають пір'я зі струся, а кінчаючи на фабрикації мила...
Лексикон львівський: поважно і на жарт
струс —
-у, ч. 1》 Різкий коливальний рух; поштовх. 2》 мед. Закрите механічне пошкодження окремих органів і тканин або всього організму, яке характеризується порушенням їхніх функцій без грубих морфологічних змін. Струс мозку мед.
Великий тлумачний словник сучасної мови
струс —
ПО́ШТОВХ (різкий короткий удар), ШТОВХА́Н розм., ТОВЧО́К розм. рідше; СТРУС (різкий коливальний рух, часто з ударом). Петрович штовхнув дівчину в якусь комірчину. Від поштовху Лукія впала на підлогу (О.
Словник синонімів української мови
струс —
СТРУС, у, ч. 1. Різкий коливальний рух; поштовх. Землетруси — раптові рухи земної кори, викликані внутрішніми причинами. Це є струси, що постають у глибині Землі і передаються у вигляді коливань на її поверхню (Курс заг. геол.
Словник української мови в 11 томах
струс —
Струс, -су м. 1) Суета, смятеніе. Піднявся струс, біганина.... З одного місця переходили люде на друге, шукаючи волі. Мир. ХРВ. 85. Струс такий счинився, що й Боже. Лебед. у. 2) Отрясываніе плодовъ съ деревьевъ, а также и самые отрясываемые плоды.
Словник української мови Грінченка