струп’я —
СТРУ́П’Я, я, с. Збірн. до струп. На підводах заворушились обідрані, тремтячі кім’яхи тіл. Більшість із них були в самій білизні. Вона, як пластир, облипала їх укриті струп’ям, гострі, випнуті маслаки (Мик., II, 1957, 562); *У порівн.
Словник української мови в 11 томах