супроти —
супро́ти́ прийменник незмінювана словникова одиниця
Орфографічний словник української мови
супроти —
Супро́ти, прийм. Перед. Люди сьвідомі своїх обов’язків супроти народу, з котрого вийшли (Б., 1895, 1, 3) // порівн. пол. wobec, прийм. — 1) перед кимось перед чимось (про стосунки, обов’язки), 2) перед ким, у присутності кого.
Українська літературна мова на Буковині
супроти —
пр-к, ПРОТИ; (кого) порівняно з ким; Р. відносно, щодо, по відношенню до <н. мій обов'язок супроти громади>.
Словник синонімів Караванського
супроти —
СУПРО́ТИ́. 1. прийм., з род. в. Те саме, що про́ти¹. Гнеться верба, плаче Супроти вікна (П. Грабовський); Як вийшли з лісу, стрітили на стежці Гринька. Ішов супроти них (Л. Мартович); [Василь:] Як?.. І ви, мамо, супроти мене вже? (М.
Словник української мови у 20 томах
супроти —
1》 прийм. з род. в. Те саме, що проти I. 2》 прийм. з род. в. Порівняно з ким-, чим-небудь. 3》 прийм. з род. в., рідко. Щодо кого-, чого-небудь. 4》 присл., рідко. Те саме, що проти II.
Великий тлумачний словник сучасної мови
супроти —
НАПРО́ТИ (НАВПРО́ТИ) (прямо перед ким-, чим-небудь; з протилежного боку до когось, чогось), СУПРО́ТИ, НАСУ́ПРОТИ розм.; ВІЗАВІ́ (про людей — один проти одного).
Словник синонімів української мови
супроти —
СУПРО́ТИ́. 1. прийм. з род. в. Те саме, що про́ти¹. Гнеться верба, плаче Супроти вікна (Граб., І, 1959, 320); Як вийшли з лісу, стрітили на стежці Гринька. Ішов супроти них (Март., Тв., 1954, 339); [Василь:] Як?.. І ви, мамо, супроти мене вже? (Кроп.
Словник української мови в 11 томах
супроти —
Супроти, супротив нар. Противъ. Супротив двора та твоя кума. Чуб. Супротив його ніхто не встоїть. ЗОЮР. І. 97.
Словник української мови Грінченка