супроти

СУПРО́ТИ́.

1. прийм., з род. в. Те саме, що про́ти¹.

Гнеться верба, плаче Супроти вікна (П. Грабовський);

Як вийшли з лісу, стрітили на стежці Гринька. Ішов супроти них (Л. Мартович);

[Василь:] Як?.. І ви, мамо, супроти мене вже? (М. Кропивницький);

Восени Оксен супроти волі батька одружився на ній і забрав Олену до Троянівки (Григорій Тютюнник).

2. прийм., з род. в. Порівняно з ким-, чим-небудь.

Її незаслонене лице супроти сього білого одягу виглядало пожовкле [пожовклим] (І. Франко);

Тепер супроти сина мати здається дитиною (М. Стельмах).

3. прийм., з род. в., рідко. Щодо кого-, чого-небудь.

[Прісцілла:] Руфіне, дорогий! Я дуже винна супроти тебе? Марним підозрінням сплямила я себе! (Леся Українка);

– Якщо у вас не в порядку уніформа.., то з цього видно, що ви забуваєте про свої обов'язки супроти армії (С. Масляк, пер. з тв. Я. Гашека).

4. присл., рідко. Те саме, що про́ти².

Привеземо [хрести] до цвинтаря і будемо на всеношну палити їх. Навіть титар нічого супроти не має (М. Стельмах).

Значення в інших словниках

1. супроти — супро́ти́ прийменник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. супроти — Супро́ти, прийм. Перед. Люди сьвідомі своїх обов’язків супроти народу, з котрого вийшли (Б., 1895, 1, 3) // порівн. пол. wobec, прийм. — 1) перед кимось перед чимось (про стосунки, обов’язки), 2) перед ким, у присутності кого.  Українська літературна мова на Буковині
3. супроти — пр-к, ПРОТИ; (кого) порівняно з ким; Р. відносно, щодо, по відношенню до <н. мій обов'язок супроти громади>.  Словник синонімів Караванського
4. супроти — 1》 прийм. з род. в. Те саме, що проти I. 2》 прийм. з род. в. Порівняно з ким-, чим-небудь. 3》 прийм. з род. в., рідко. Щодо кого-, чого-небудь. 4》 присл., рідко. Те саме, що проти II.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. супроти — НАПРО́ТИ (НАВПРО́ТИ) (прямо перед ким-, чим-небудь; з протилежного боку до когось, чогось), СУПРО́ТИ, НАСУ́ПРОТИ розм.; ВІЗАВІ́ (про людей — один проти одного).  Словник синонімів української мови
6. супроти — Су́проти́, су́проти́в кого, чого, присл.  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. супроти — СУПРО́ТИ́. 1. прийм. з род. в. Те саме, що про́ти¹. Гнеться верба, плаче Супроти вікна (Граб., І, 1959, 320); Як вийшли з лісу, стрітили на стежці Гринька. Ішов супроти них (Март., Тв., 1954, 339); [Василь:] Як?.. І ви, мамо, супроти мене вже? (Кроп.  Словник української мови в 11 томах
8. супроти — Супроти, супротив нар. Противъ. Супротив двора та твоя кума. Чуб. Супротив його ніхто не встоїть. ЗОЮР. І. 97.  Словник української мови Грінченка