сусіда —
сусіда – сусід Серед поширених раніше варіантів сусіда і сусід другий став частіше вживаним у літературній мові останнього часу, тому й у родовому відмінку множини закріпилася форма із закінченням – ів: сусідів.
«Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
сусіда —
сусі́да іменник чоловічого або жіночого роду, істота
Орфографічний словник української мови
сусіда —
СУСІ́ДА, и, ч. і ж. 1. Те саме, що сусі́д і сусі́дка. Дівчинка, хоч невеличка, теж не гуляла: воду бралася сусіді носити, у городі в неї полоти (Марко Вовчок); Коня сторгував [Карпо] .. – Бач, – думаю, – й не похвалився, дарма що товариш і сусіда (М.
Словник української мови у 20 томах
сусіда —
-и, ч. і ж. 1》 Те саме, що сусід і сусідка. 2》 Те саме, що підсусідок.
Великий тлумачний словник сучасної мови
сусіда —
СУСІ́ДА, и, ч. і ж. 1. Те саме, що сусі́д і сусі́дка. Дівчинка, хоч невеличка, теж не гуляла: воду бралася сусіді носити, у городі в неї полоти (Вовчок, І, 1955, 368); Коня сторгував [Карпо]..
Словник української мови в 11 томах