сусідка —
сусі́дка іменник жіночого роду, істота
Орфографічний словник української мови
сусідка —
[сус’ідка] -дкие, д. і м. -с'ідз'ц'і, р. мн. -док
Орфоепічний словник української мови
сусідка —
СУСІ́ДКА, и, ж. Жін. до сусі́д. Посидь, сусідко, – ще трошки видко (Номис); Двері виходять на великий шкляний ганок, якого половина належить мені, а половина моїй сусідці (Леся Українка); Сусідки оступили Параску...
Словник української мови у 20 томах
сусідка —
-и. Жін. до сусід.
Великий тлумачний словник сучасної мови
сусідка —
СУСІ́ДКА, и, ж. Жін. до сусі́д. Посидь, сусідко, — ще трошки видко (Номис, 1864, № 10888); Двері виходять на великий шкляний ганок, якого половина належить мені, а половина моїй сусідці (Л. Укр.
Словник української мови в 11 томах
сусідка —
Сусідка, -ки ж. 1) Сосѣдка. Посидь, сусідко, ще трохи видко. Ном. № 10887. 2) пт. Alauda cristata. Драг. 6. ум. сусідонька, сусідочка.
Словник української мови Грінченка