сусідка

СУСІ́ДКА, и, ж.

Жін. до сусі́д.

Посидь, сусідко, – ще трошки видко (Номис);

Двері виходять на великий шкляний ганок, якого половина належить мені, а половина моїй сусідці (Леся Українка);

Сусідки оступили Параску, що бідкалася перед ними на невдалу невістку (К. Гордієнко);

Я не помітила в куточку моєї сусідки по цеху (Ю. Яновський);

* Образно. Молоді верби підсміхаються.., а одна якась, злобна сусідка, .. заступає [старій вербі] дорогу до сонця (Г. Хоткевич).

Значення в інших словниках

1. сусідка — сусі́дка іменник жіночого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. сусідка — [сус’ідка] -дкие, д. і м. -с'ідз'ц'і, р. мн. -док  Орфоепічний словник української мови
3. сусідка — -и. Жін. до сусід.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. сусідка — Сусі́да, -ди і сусі́дка, -дки, -дці  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. сусідка — СУСІ́ДКА, и, ж. Жін. до сусі́д. Посидь, сусідко, — ще трошки видко (Номис, 1864, № 10888); Двері виходять на великий шкляний ганок, якого половина належить мені, а половина моїй сусідці (Л. Укр.  Словник української мови в 11 томах
6. сусідка — Сусідка, -ки ж. 1) Сосѣдка. Посидь, сусідко, ще трохи видко. Ном. № 10887. 2) пт. Alauda cristata. Драг. 6. ум. сусідонька, сусідочка.  Словник української мови Грінченка