сусідній
СУСІ́ДНІЙ, я, є.
1. Розташований поруч, поблизу кого-, чого-небудь.
В сусідньому селі Байраках Мотря хліб заробляла (Панас Мирний);
Сонце сходило, але гілля смерек і сусідні горби заслонювали його вид (І. Франко);
З сусідньої кімнати Катерина Ввійшла до них, врочисто несучи Шматок звичайного дешевого сатину, Її руками вишитий вночі (М. Бажан);
// Який працює, діє і т. ін. поруч.
Євген Черниш окопався із своїми людьми в одному з крутоярів неподалік від річки. Тут же зупинились і мінроти двох сусідніх батальйонів (О. Гончар).
2. Який мешкає поруч, поблизу кого-небудь; сусідський.
Сусідня дівчина Оленка .. саме мчала повні відра од колодязя (П. Куліш);
Часом заходили на вечерю сусідні цигани (М. Коцюбинський);
// Який володіє суміжними землями і т. п.
Всі сусідні корольки .. Пішли в поход [похід] з своїм народом, .. Щоб Турнові допомагать (І. Котляревський);
Чи не краще прикупити земельки в сусіднього поміщика? (М. Стельмах);
// Який працює, служить у сусіда, сусідів.
Мелася, провівши Настю, біжить додому і завжди зустріне Василя, сусіднього наймита (Марко Вовчок).
Словник української мови (СУМ-20)