сусідній —
сусідній – сусідський – сусідів Сусідній – розміщений поруч, поблизу когось, чогось; який мешкає поряд. Сусіднє село, сусідня кімната, сусідня країна, сусідній парк. Сусідський – що стосується сусіда, складається із сусідів.
«Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
сусідній —
сусі́дній прикметник
Орфографічний словник української мови
сусідній —
СУСІДНІЙ – СУСІДСЬКИЙ – СУСІДІВ Сусідній, -я, -є. Розташований поруч, поблизу когось, чогось; який мешкає поруч: сусіднє село, сусідня кімната, сусідня країна, сусідній полк. Сусідський.
Літературне слововживання
сусідній —
[сус’ід(')н'ій] м. (на) -н'ому/-н'ім; ж. -н'а; с. -н'еи; мн. -н'і
Орфоепічний словник української мови
сусідній —
СУСІ́ДНІЙ, я, є. 1. Розташований поруч, поблизу кого-, чого-небудь. В сусідньому селі Байраках Мотря хліб заробляла (Панас Мирний); Сонце сходило, але гілля смерек і сусідні горби заслонювали його вид (І.
Словник української мови у 20 томах
сусідній —
-я, -є. 1》 Розташований поруч, поблизу кого-, чого-небудь. || Який працює, діє і т. ін. поруч. 2》 Який мешкає поруч, поблизу кого-небудь; сусідський. || Який володіє суміжними землями і т. ін. || Який працює, служить у сусіда, сусідів.
Великий тлумачний словник сучасної мови
сусідній —
СУМІ́ЖНИЙ (розташований поряд з чим-небудь), ПРИЛЕ́ГЛИЙ, СУСІ́ДНІЙ, ПОМІ́ЖНИЙ діал. По кількох хвилинах він вийшов у суміжну кімнату (О.
Словник синонімів української мови
сусідній —
Сусі́дній, -ня, -нє
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
сусідній —
СУСІ́ДНІЙ, я, є. 1. Розташований поруч, поблизу кого-, чого-небудь. В сусідньому селі Байраках Мотря хліб заробляла (Мирний, І, 1949, 140); Сонце сходило, але гілля смерек і сусідні горби заслонювали його вид (Фр.
Словник української мови в 11 томах
сусідній —
Сусідній, -я, -є Сосѣдній. Дівчата оце з сусідніх сіл. Рудч. Ск. І. 131.
Словник української мови Грінченка