сусідити
СУСІ́ДИТИ, джу, диш, недок.
1. Мешкати поруч, поблизу кого-небудь; бути сусідом, сусідкою, сусідами.
– Ну, і сусіди дав нам пан-біг! – жалілась вона чоловікові .. Найгірше докучала їм Хима .. З другого боку, на найближчім горбі, сусідив Юра. Про нього люди казали, що він богує [чаклує] (М. Коцюбинський);
– Ви сусідили колись, і ваші батьки сусідили (М. Стельмах).
2. Бути, розташовуватися поруч, поблизу кого-, чого-небудь.
Криничанам в Каховці вдалося осісти на березі Дніпра, біля самої води. З ними тут сусідила велика артіль заробітчан, що прибули десь аж з Орловщини (О. Гончар).
Словник української мови (СУМ-20)