сусідити
СУСІ́ДИТИ, джу, диш, недок.
1. Мешкати поруч, поблизу кого-небудь; бути сусідом, сусідкою, сусідами.
– Ну, і сусіди дав нам пан-біг! – жалілась вона чоловікові .. Найгірше докучала їм Хима .. З другого боку, на найближчім горбі, сусідив Юра. Про нього люди казали, що він богує [чаклує] (М. Коцюбинський);
– Ви сусідили колись, і ваші батьки сусідили (М. Стельмах).
2. Бути, розташовуватися поруч, поблизу кого-, чого-небудь.
Криничанам в Каховці вдалося осісти на березі Дніпра, біля самої води. З ними тут сусідила велика артіль заробітчан, що прибули десь аж з Орловщини (О. Гончар).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- сусідити — сусі́дити дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- сусідити — -джу, -диш, недок. 1》 Мешкати поруч, поблизу кого-небудь; бути сусідом, сусідкою, сусідами. 2》 Бути, розташовуватися поруч, поблизу кого-, чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- сусідити — МЕЖУВА́ТИ (бути територіально суміжним; мати спільну межу, кордон), ГРАНИ́ЧИТИ, МЕЖУВА́ТИСЯ, ПРИМИКА́ТИ, ПРИЛЯГА́ТИ, ПРИГОРТА́ТИСЯ розм., ПРИТИКА́ТИ діал. Словник синонімів української мови
- сусідити — СУСІ́ДИТИ, джу, диш, недок. 1. Мешкати поруч, поблизу кого-небудь; бути сусідом, сусідкою, сусідами. — Ну, і сусіди дав нам пан-біг! — жалілась вона чоловікові.. Найгірше докучала їм Хима.. З другого боку, на найближчім горбі, сусідив Юра. Словник української мови в 11 томах