1. Словник української мови в 11 томах

сусідити

СУСІ́ДИТИ, джу, диш, недок.

1. Мешкати поруч, поблизу кого-небудь; бути сусідом, сусідкою, сусідами.

— Ну, і сусіди дав нам пан-біг! — жалілась вона чоловікові.. Найгірше докучала їм Хима.. З другого боку, на найближчім горбі, сусідив Юра. Про нього люди казали, що він богує [чаклує] (Коцюб., II, 1955, 333);

— Ви сусідили колись, і ваші батьки сусідили (Стельмах, Правда.., 1961, 263).

2. Бути, розташовуватися поруч, поблизу кого-, чого-небудь.

Криничанам в Каховці вдалося осісти на березі Дніпра, біля самої води. З ними тут сусідила велика артіль заробітчан, що прибули десь аж з Орловщини (Гончар, І, 1959, 38).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. сусідити — сусі́дити дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. сусідити — СУСІ́ДИТИ, джу, диш, недок. 1. Мешкати поруч, поблизу кого-небудь; бути сусідом, сусідкою, сусідами. – Ну, і сусіди дав нам пан-біг! – жалілась вона чоловікові .. Найгірше докучала їм Хима .. З другого боку, на найближчім горбі, сусідив Юра. Словник української мови у 20 томах
  3. сусідити — -джу, -диш, недок. 1》 Мешкати поруч, поблизу кого-небудь; бути сусідом, сусідкою, сусідами. 2》 Бути, розташовуватися поруч, поблизу кого-, чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. сусідити — МЕЖУВА́ТИ (бути територіально суміжним; мати спільну межу, кордон), ГРАНИ́ЧИТИ, МЕЖУВА́ТИСЯ, ПРИМИКА́ТИ, ПРИЛЯГА́ТИ, ПРИГОРТА́ТИСЯ розм., ПРИТИКА́ТИ діал. Словник синонімів української мови