сусідин
СУСІ́ДИН, а, е. Прикм. до сусі́д і сусі́да; належний сусідові, сусіді.
Це був Семен, сусідин Мотрин син (Гр., Без хліба, 1958, 44);
Як несамовита вибігла вона з хати й трохи не впала, — огонь обняв кругом сусідин хлівець (Мирний, І, 1954, 69);
Ще до всього й дома клопіт: на току сусідині кури в снопах, прийшли з череди вівці.. — хвора одна (Головко, II, 1957, 198).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- сусідин — сусі́дин прикметник Орфографічний словник української мови
- сусідин — СУСІ́ДИН, а, е. Прикм. до сусі́д і сусі́да; належний сусідові, сусіді. Це був Семен, сусідин Мотрин син (Б. Грінченко); Як несамовита вибігла вона з хати й трохи не впала, – огонь обняв кругом сусідин хлівець (Панас Мирний); Ще до всього й дома клопіт... Словник української мови у 20 томах
- сусідин — -а, -е. Прикм. до сусід і сусіда. || Належний сусідові, сусіді. Великий тлумачний словник сучасної мови
- сусідин — Сусідин, -на, -не Сосѣдовъ, сосѣдкинъ. Оце, каже, попова хата, це — Трохимова, а це кумова, а це сусідина. Рудч. Ск. І. 174. Словник української мови Грінченка