сірник

Сірни́к, -ка́; -ники́, -кі́в

Значення в інших словниках

1. сірник — сірни́к іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. сірник — [с'ірник] -ниека, м. (на) -ниеку, мн. -ниеки, -ниек'іў  Орфоепічний словник української мови
3. сірник — СІРНИ́К, а́, ч. 1. Тонка дерев'яна паличка з голівкою із легкозаймистої речовини, що загоряється від тертя. Згорнувши солому, він поліз у кишеню, вийняв сірника... черкнув – не горить... (М.  Словник української мови у 20 томах
4. сірник — -а, ч. 1》 Тонка дерев'яна паличка з голівкою із легкозаймистої речовини, що загоряється від тертя. 2》 тільки мн. Коробка чи інша упаковка з такими паличками.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. сірник — СІРНИ́К, ЗАПА́ЛКА заст., СІРКА́Ч діал. Парубок чиркнув сірника, прикурив цигарку (А. Головко); А далі баба заходилась топити піч.. підклала хмизу, взяла в руки сіркач (С. Скляренко).  Словник синонімів української мови
6. сірник — СІРНИ́К, а́, ч. 1. Тонка дерев’яна паличка з голівкою із легкозаймистої речовини, що загоряється від тертя. Згорнувши солому, він поліз у кишеню, вийняв сірника… черкнув — не горить… (Коцюб.  Словник української мови в 11 томах