сірник

СІРНИ́К, а́, ч.

1. Тонка дерев'яна паличка з голівкою із легкозаймистої речовини, що загоряється від тертя.

Згорнувши солому, він поліз у кишеню, вийняв сірника... черкнув – не горить... (М. Коцюбинський);

Один сірник – і все палає, Що будувалося роками (М. Гірник);

* У порівн. Вусаті сталевари І я, поет, відразу зайнялися Від слів отих, немов від сірника, Шаленим захватом (М. Рильський).

2. тільки мн. Коробка чи інша упаковка з такими паличками.

Усміхаючись, хлопець дістав з кишені сірники і став прикурювати (О. Гончар);

Стара метушиться в темряві, як миша в пастці, ніяк не може намацати на карнизі сірників (Григорій Тютюнник);

Треба неодмінно в першому ж населеному пункті закупити свічки й сірники (Ю. Смолич).

Терну́ти сірни́к (сірника́, сірничо́к) див. терну́ти;

Те́рти сірни́к (сірники́) див. те́рти;

(1) Шве́дські сірники́ – первісна назва фосфорних сірників, які почали виробляти в Швеції.

Значення в інших словниках

1. сірник — сірни́к іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. сірник — [с'ірник] -ниека, м. (на) -ниеку, мн. -ниеки, -ниек'іў  Орфоепічний словник української мови
3. сірник — -а, ч. 1》 Тонка дерев'яна паличка з голівкою із легкозаймистої речовини, що загоряється від тертя. 2》 тільки мн. Коробка чи інша упаковка з такими паличками.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. сірник — СІРНИ́К, ЗАПА́ЛКА заст., СІРКА́Ч діал. Парубок чиркнув сірника, прикурив цигарку (А. Головко); А далі баба заходилась топити піч.. підклала хмизу, взяла в руки сіркач (С. Скляренко).  Словник синонімів української мови
5. сірник — Сірни́к, -ка́; -ники́, -кі́в  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. сірник — СІРНИ́К, а́, ч. 1. Тонка дерев’яна паличка з голівкою із легкозаймистої речовини, що загоряється від тертя. Згорнувши солому, він поліз у кишеню, вийняв сірника… черкнув — не горить… (Коцюб.  Словник української мови в 11 томах