сірник
СІРНИ́К, а́, ч.
1. Тонка дерев'яна паличка з голівкою із легкозаймистої речовини, що загоряється від тертя.
Згорнувши солому, він поліз у кишеню, вийняв сірника... черкнув – не горить... (М. Коцюбинський);
Один сірник – і все палає, Що будувалося роками (М. Гірник);
* У порівн. Вусаті сталевари І я, поет, відразу зайнялися Від слів отих, немов від сірника, Шаленим захватом (М. Рильський).
2. тільки мн. Коробка чи інша упаковка з такими паличками.
Усміхаючись, хлопець дістав з кишені сірники і став прикурювати (О. Гончар);
Стара метушиться в темряві, як миша в пастці, ніяк не може намацати на карнизі сірників (Григорій Тютюнник);
Треба неодмінно в першому ж населеному пункті закупити свічки й сірники (Ю. Смолич).
Терну́ти сірни́к (сірника́, сірничо́к) див. терну́ти;
Те́рти сірни́к (сірники́) див. те́рти;
(1) Шве́дські сірники́ – первісна назва фосфорних сірників, які почали виробляти в Швеції.
Значення в інших словниках
- сірник — сірни́к іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- сірник — [с'ірник] -ниека, м. (на) -ниеку, мн. -ниеки, -ниек'іў Орфоепічний словник української мови
- сірник — -а, ч. 1》 Тонка дерев'яна паличка з голівкою із легкозаймистої речовини, що загоряється від тертя. 2》 тільки мн. Коробка чи інша упаковка з такими паличками. Великий тлумачний словник сучасної мови
- сірник — СІРНИ́К, ЗАПА́ЛКА заст., СІРКА́Ч діал. Парубок чиркнув сірника, прикурив цигарку (А. Головко); А далі баба заходилась топити піч.. підклала хмизу, взяла в руки сіркач (С. Скляренко). Словник синонімів української мови
- сірник — Сірни́к, -ка́; -ники́, -кі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- сірник — СІРНИ́К, а́, ч. 1. Тонка дерев’яна паличка з голівкою із легкозаймистої речовини, що загоряється від тертя. Згорнувши солому, він поліз у кишеню, вийняв сірника… черкнув — не горить… (Коцюб. Словник української мови в 11 томах