1. Орфоепічний словник української мови

сірник

сірни́к

[с'ірник]

-ниека, м. (на) -ниеку, мн. -ниеки, -ниек'іў

Джерело: Орфоепічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. сірник — сірни́к іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. сірник — СІРНИ́К, а́, ч. 1. Тонка дерев'яна паличка з голівкою із легкозаймистої речовини, що загоряється від тертя. Згорнувши солому, він поліз у кишеню, вийняв сірника... черкнув – не горить... (М. Словник української мови у 20 томах
  3. сірник — -а, ч. 1》 Тонка дерев'яна паличка з голівкою із легкозаймистої речовини, що загоряється від тертя. 2》 тільки мн. Коробка чи інша упаковка з такими паличками. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. сірник — СІРНИ́К, ЗАПА́ЛКА заст., СІРКА́Ч діал. Парубок чиркнув сірника, прикурив цигарку (А. Головко); А далі баба заходилась топити піч.. підклала хмизу, взяла в руки сіркач (С. Скляренко). Словник синонімів української мови
  5. сірник — Сірни́к, -ка́; -ники́, -кі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. сірник — СІРНИ́К, а́, ч. 1. Тонка дерев’яна паличка з голівкою із легкозаймистої речовини, що загоряється від тертя. Згорнувши солому, він поліз у кишеню, вийняв сірника… черкнув — не горить… (Коцюб. Словник української мови в 11 томах