таємниця —
[тайеимниц'а] -ц'і, ор. -цеийу
Орфоепічний словник української мови
таємниця —
ТАЄМНИ́ЦЯ, і, ж. 1. Те, що приховується від інших, відоме не всім; секрет. – Не тілько бабські таємниці мені відомі, а часом і про поліцейські заходи догадуємося...
Словник української мови у 20 томах
таємниця —
-і, ж. 1》 Те, що приховується від інших, відоме не всім; секрет. || Те, що не підлягає розголошенню. || чого та з означ. Відомості, знання про щось, способи досягнення чого-небудь, невідомі іншим. Військова таємниця.
Великий тлумачний словник сучасної мови
таємниця —
ТАЄМНИ́ЦЯ (те, що приховується від інших, відоме не всім), СЕКРЕ́Т, ТАЇНА́ розм., ПІДСПІ́ДОК розм. В кіно я не був новий. Я знав уже всі таємниці кіновиробництва ще до мого приїзду на фабрику (Ю.
Словник синонімів української мови
таємниця —
ТАЄМНИ́ЦЯ, і, ж. 1. Те, що приховується від інших, відоме не всім; секрет. — Не тілько бабські таємниці мені відомі, а часом і про поліцейські заходи догадуємося… (Мирний, IV, 1955, 366); «Треба одружити Йона восени», — поклав він [мош-Костаки]...
Словник української мови в 11 томах
таємниця —
Таємниця, -ці ж. 1) Секретное мѣсто. 2) Тайна. Маю я їдну таємницю, але ніхто її від мене не возьме. Шейк.
Словник української мови Грінченка