тенденція

Тенде́нція, -ції, -цією; -де́нції, -цій

Значення в інших словниках

1. тенденція — тенде́нція іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. тенденція — (розвою) напрям, течія; (до чого) нахил, потяг; ФР. прагнення, намір; (твору) ідея, провідна думка, спрямування, г. наставлення, настанова; (забобонна) упередження.  Словник синонімів Караванського
3. тенденція — [теинден'ц'ійа] -йі, ор. -йеійу  Орфоепічний словник української мови
4. тенденція — Нахил, схильність  Словник чужослів Павло Штепа
5. тенденція — тенде́нція (лат. tendentia, від tendo – прагну, прямую) 1. Напрям розвитку якогось явища. 2. Ідейна спрямованість творів мистецтва, виражена за допомогою художніх засобів, у розвитку художніх образів. 3. Прагнення, схильність, властиві кому-небудь або чому-небудь.  Словник іншомовних слів Мельничука
6. тенденція — ТЕНДЕ́НЦІЯ, ї, ж. 1. Напрям розвитку чого-небудь. Весь розвиток культури давньоруського середньовіччя був зумовлений боротьбою прогресивних тенденцій у культурі з жорстокими рамками релігійної ідеології (з наук.-попул. літ.  Словник української мови у 20 томах
7. тенденція — -ї, ж. 1》 Напрям розвитку чого-небудь. 2》 Прагнення, намір, властиві кому-, чому-небудь. || Потяг, схильність до чогось. 3》 Провідна думка, ідея художнього, наукового й т. ін. твору; ідейне спрямування.  Великий тлумачний словник сучасної мови
8. тенденція — ТЕНДЕ́НЦІЯ, ї, ж. 1. Напрям розвитку чого-небудь. Основною провідною тенденцією в розвитку міжнародного комуністичного руху є його дальше згуртування на принципах марксизму-ленінізму і пролетарського інтернаціоналізму (Ком. Укр.  Словник української мови в 11 томах