торба —
ТО́РБА, и, ж. Вид дорожнього мішка, що його носять звичайно за плечима. Взяла [мати] торбу, пішла селом, На вигоні сіла І в село вже не верталась (Т. Шевченко); Андрій збирається йти на нічну зміну. Бере торбу з їжею, шапку і виходить з хати (Ю.
Словник української мови у 20 томах
торба —
торба 1. торба, сумка (м, ср, ст): Але насамперед іди до кухні, засунь двері на засувку і принеси мені мою торбу...
Лексикон львівський: поважно і на жарт
торба —
Бери торби, та йди в горби. Іди просити де тебе люди не знають: Торба—символ прошеного хліба. З чужої торби хліба не жалують. Чужого добра ніхто не пощадить. Котилася торба, з високого горба. Про багача, що збіднів і пішов прошеним хлібом.
Приповідки або українсько-народня філософія
торба —
присудк. сл. 1. Безвихідна ситуація, кінець. Мені торба, якщо нічого не вирішиться до суботи... ◇ Торба прийшла; торба на кручі. 2. Переляк, схвилювання. Вона прийде! Торба!Навіть не знаю, що їй від хвилювання сказати (А. Дністровий).
Словник сучасного українського сленгу
торба —
1. у знач. безос.-пред.; кому, з чим; мол. Безвихідна ситуація: крах, кінець. — Передай, що йому торба, сказав чоловік (А. Стасюк, Дев'ять); Торба — кришка. Сленг-лікбез 6. ПСУМС, 69.
Словник жарґонної лексики української мови
торба —
-и, ж. Вид дорожнього мішка, що його носять звичайно за плечима. || у знач. присл. торбу, розм. Багато чогось.
Великий тлумачний словник сучасної мови
торба —
ви́шептатися як рак у то́рбі. Віджити свій вік, почати помирати. Вишептавсь як рак в торбі (М. Номис); Ще раз дід обвів поглядом усіх, склав руки на грудях і промовив: — Ну, прощавайте, я вже вишептавсь як рак у торбі,— і тихенько вмер (З журналу).
Фразеологічний словник української мови
торба —
СУ́МКА (предмет, виготовлений із шкіри, тканини і т. ін., що має форму мішечка або футляра з ручками і служить для перенесення чогось); РА́НЕЦЬ (похідна військова або школярська сумка, яку носять на спині); ПІДСУ́МОК (невелика шкіряна для патронів)...
Словник синонімів української мови
торба —
ТО́РБА, и, ж. Вид дорожнього мішка, що його носять звичайно за плечима. Взяла [мати] торбу, пішла селом, На вигоні сіла І в село вже не верталась (Шевч., І, 1963, 230); Андрій збирається йти на нічну зміну. Бере торбу з їжею, шапку і виходить з хати (Ю.
Словник української мови в 11 томах
торба —
Торба, -би ж. 1) Мѣшокъ, котомка, сума. Налякав міх, то й торби страшно. посл. Заберу дітей у торбу, піду у мандрівку. Макс. Торба мені жінка, кий у мене братом. Шейк. Писана торба. Мѣшокъ изъ разноцвѣтныхъ кусочковъ сшитый.
Словник української мови Грінченка