торба

торба 1. торба, сумка (м, ср, ст): Але насамперед іди до кухні, засунь двері на засувку і принеси мені мою торбу, що стоїть там коло шафи (Керницький)

◊ зафасува́ти як вбогий в торбу → зафасувати

◊ набра́ти як бі́дний в торбу → бідний

◊ торба з ду́стом → торба 2

2. вул.кінець, погані справи; кепсько, якнайгірше, безвихідь (м, ср, ст): Вже так пізно?! Мені в хаті торба (Авторка)|| = амба

3. велике скупчення транспорту; затор (м, ср, ст): Біля Оперного – торба! їдь через Підвальну! (Авторка)

Значення в інших словниках

1. торба — (шита торбина для ношення чогось) сума, сумка, діал.: кайстра, тайстра, шанька.  Словник синонімів Полюги
2. торба — то́рба іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
3. торба — Міх, мішок; (повна) ІД. багато; торбинка, торбина; мн. ТОРБИ, (наплечні) сакви, бесаги.  Словник синонімів Караванського
4. торба — див. повія  Словник синонімів Вусика
5. торба — ТО́РБА, и, ж. Вид дорожнього мішка, що його носять звичайно за плечима. Взяла [мати] торбу, пішла селом, На вигоні сіла І в село вже не верталась (Т. Шевченко); Андрій збирається йти на нічну зміну. Бере торбу з їжею, шапку і виходить з хати (Ю.  Словник української мови у 20 томах
6. торба — Бери торби, та йди в горби. Іди просити де тебе люди не знають: Торба—символ прошеного хліба. З чужої торби хліба не жалують. Чужого добра ніхто не пощадить. Котилася торба, з високого горба. Про багача, що збіднів і пішов прошеним хлібом.  Приповідки або українсько-народня філософія
7. торба — присудк. сл. 1. Безвихідна ситуація, кінець. Мені торба, якщо нічого не вирішиться до суботи... ◇ Торба прийшла; торба на кручі. 2. Переляк, схвилювання. Вона прийде! Торба!Навіть не знаю, що їй від хвилювання сказати (А. Дністровий).  Словник сучасного українського сленгу
8. торба — 1. у знач. безос.-пред.; кому, з чим; мол. Безвихідна ситуація: крах, кінець. — Передай, що йому торба, сказав чоловік (А. Стасюк, Дев'ять); Торба — кришка. Сленг-лікбез 6. ПСУМС, 69.  Словник жарґонної лексики української мови
9. торба — -и, ж. Вид дорожнього мішка, що його носять звичайно за плечима. || у знач. присл. торбу, розм. Багато чогось.  Великий тлумачний словник сучасної мови
10. торба — ви́шептатися як рак у то́рбі. Віджити свій вік, почати помирати. Вишептавсь як рак в торбі (М. Номис); Ще раз дід обвів поглядом усіх, склав руки на грудях і промовив: — Ну, прощавайте, я вже вишептавсь як рак у торбі,— і тихенько вмер (З журналу).  Фразеологічний словник української мови
11. торба — СУ́МКА (предмет, виготовлений із шкіри, тканини і т. ін., що має форму мішечка або футляра з ручками і служить для перенесення чогось); РА́НЕЦЬ (похідна військова або школярська сумка, яку носять на спині); ПІДСУ́МОК (невелика шкіряна для патронів)...  Словник синонімів української мови
12. торба — То́рба, -би; торби́, -бі́в  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
13. торба — ТО́РБА, и, ж. Вид дорожнього мішка, що його носять звичайно за плечима. Взяла [мати] торбу, пішла селом, На вигоні сіла І в село вже не верталась (Шевч., І, 1963, 230); Андрій збирається йти на нічну зміну. Бере торбу з їжею, шапку і виходить з хати (Ю.  Словник української мови в 11 томах
14. торба — Торба, -би ж. 1) Мѣшокъ, котомка, сума. Налякав міх, то й торби страшно. посл. Заберу дітей у торбу, піду у мандрівку. Макс. Торба мені жінка, кий у мене братом. Шейк. Писана торба. Мѣшокъ изъ разноцвѣтныхъ кусочковъ сшитый.  Словник української мови Грінченка