тритон

Трито́н, -на; -то́ни, -нів

Значення в інших словниках

1. тритон — трито́н 1 іменник чоловічого роду, істота тварина трито́н 2 іменник чоловічого роду інтервал у музиці; ядро атома тритію трито́н 3 іменник чоловічого роду ядро атома тритію  Орфографічний словник української мови
2. тритон — (іт. tritono — складений з трьох тонів) — 1. Збільшена кварта; інтервал, який охоплює чотири ступеня і містить три тони.2. Обернення збільшеної кварти — зменшена квінта; інтервал, який охоплює поять ступенів і містить три тони. Т. — нестійкий дисонуючий інтервал, що викликає гостре ладове тяжіння.  Словник-довідник музичних термінів
3. тритон — трито́н I атомне ядро тритію. II (грец. Τρίτων) 1. У давньогрецькій міфології морське божество, син Посейдона. Дмухаючи у раковину, Т. викликав або втишував бурю на морі. Пізніше Т. називали численних морських божеств. 2. астр.  Словник іншомовних слів Мельничука
4. тритон — ТРИТО́Н¹, а, ч. 1. У давньогрецькій міфології – син бога морів Посейдона – морське божество з людським тулубом і риб'ячим хвостом. Оркестрові та диригенту пощастило талановито передати пасторальні образи, нестримний танець тритонів та наяд (з газ.).  Словник української мови у 20 томах
5. тритон — I -а, ч. 1》 У давньогрецькій міфології – син бога морів Посейдона – морське божество з людським тулубом і риб'ячим хвостом. 2》 астр. Один із двох супутників планети Нептун. 3》 Хвостата земноводна тварина родини саламандрових. II -у, ч., муз.  Великий тлумачний словник сучасної мови
6. тритон — ТРИТО́Н¹, а, ч. 1. У давньогрецькій міфології — син бога морів Посейдона — морське божество з людським тулубом і риб’ячим хвостом. Оркестрові та диригенту пощастило талановито передати пасторальні образи, нестримний танець тритонів та наяд (Літ. Укр., 29.  Словник української мови в 11 томах