тростина —
трости́на іменник жіночого роду
Орфографічний словник української мови
тростина —
1. Тонка пластинка з комишу, за допомогою якої видобувається звук на деяких духових інструментах. Розрізняються одинарні Т. — у кларнета, саксофона, басетгорна, жалійки, тароготота ін. і подвійні Т. — у гобоя, англійського ріжка, фагота, зурни тощо.(див.
Словник-довідник музичних термінів
тростина —
ТРОСТИ́НА, и, ж. 1. Стеблина очерету, комишу і т. ін. Твердіють гранчасті тростини (М. Бажан); * У порівн. Вона йде, похитуючись, як тростина, коло нього і все збиточно усміхається... (О.
Словник української мови у 20 томах
тростина —
-и, ж. 1》 Стеблина очерету, комишу і т. ін. 2》 рідко. Те саме, що очерет. Цукрова тростина — тропічна й субтропічна рослина родини злакових, яку використовують для виготовлення цукру. 3》 Спеціально оброблена тонка довга палиця.
Великий тлумачний словник сучасної мови
тростина —
ОЧЕРЕ́Т (рослина), ТРОСТИ́НА, КОМИ́Ш розм., ТРО́ЩА діал. За прибережним вітерцем повертається листя очерету (М. Стельмах); Тільки десь-не-десь прокльовувалася з землі свіжа зелень: сквапливі острі листки тростини (І.
Словник синонімів української мови
тростина —
ТРОСТИ́НА, и, ж. 1. Стеблина очерету, комишу і т. ін. Твердіють гранчасті тростини (Бажан, Вибр., 1940, 100); *У порівн. Вона йде, похитуючись, як тростина, коло нього і все збиточно усміхається… (Коб.
Словник української мови в 11 томах