тростина

ТРОСТИ́НА, и, ж.

1. Стеблина очерету, комишу і т. ін.

Твердіють гранчасті тростини (М. Бажан);

* У порівн. Вона йде, похитуючись, як тростина, коло нього і все збиточно усміхається... (О. Кобилянська);

Тяжко було дивитися на неї, колись гожу дівчину, а тепер висохлу, як суха тростина (Н. Кобринська).

2. рідко. Те саме, що очере́т.

Воно [озеро] було обведене розлогими соснами, .. буйними круглолистими баговинними рослинами й широкою тростиною (О. Кобилянська);

На палях товстих, Повбиваних в дно озера, стоять Низькі хатки, покриті тростиною (І. Франко).

3. Спеціально оброблена тонка довга палиця.

Він сильно стріпнув пальцями, аби стрясти з них учений крейдяний порох, і замість нього взяв у руки свою тростину (І. Франко);

– Писати! – крикнув [учитель], і в його руці, невідомо де взявшись, свиснула гнучка тростина (П. Колесник).

△ (1) Цукро́ва трости́на – тропічна й субтропічна рослина родини злакових, яку використовують для виготовлення цукру.

Я не перелітав над цілим островом – там далі, кажуть, колосальні поля, плантації какао, рижу .. Цукрова тростина, бавовна (Ю. Яновський);

Приблизно півтори тисячі років тому в Індії вже вирощували цукрову тростину і виробляли з неї солодкий сироп і цукор (з наук. літ.).

Значення в інших словниках

1. тростина — трости́на іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. тростина — 1. Тонка пластинка з комишу, за допомогою якої видобувається звук на деяких духових інструментах. Розрізняються одинарні Т. — у кларнета, саксофона, басетгорна, жалійки, тароготота ін. і подвійні Т. — у гобоя, англійського ріжка, фагота, зурни тощо.(див.  Словник-довідник музичних термінів
3. тростина — -и, ж. 1》 Стеблина очерету, комишу і т. ін. 2》 рідко. Те саме, що очерет. Цукрова тростина — тропічна й субтропічна рослина родини злакових, яку використовують для виготовлення цукру. 3》 Спеціально оброблена тонка довга палиця.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. тростина — ОЧЕРЕ́Т (рослина), ТРОСТИ́НА, КОМИ́Ш розм., ТРО́ЩА діал. За прибережним вітерцем повертається листя очерету (М. Стельмах); Тільки десь-не-десь прокльовувалася з землі свіжа зелень: сквапливі острі листки тростини (І.  Словник синонімів української мови
5. тростина — Трости́на, -ни; -ти́ни, -ти́н  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. тростина — ТРОСТИ́НА, и, ж. 1. Стеблина очерету, комишу і т. ін. Твердіють гранчасті тростини (Бажан, Вибр., 1940, 100); *У порівн. Вона йде, похитуючись, як тростина, коло нього і все збиточно усміхається… (Коб.  Словник української мови в 11 томах