труна —
ТРУНА́, и́, ж. Спеціально зроблена скриня, у якій ховають покійника. Везуть труну мальовану, Китайкою криту (Т. Шевченко); Труна соснова в квітах потопає, а в ній з лицем усміхненим і ясним лежить гармаш, неначе спочиває... (І. Гончаренко); * У порівн.
Словник української мови у 20 томах
труна —
тру́на → трумна
Лексикон львівський: поважно і на жарт
труна —
1 (-и) ж. 1. крим. Велика господарська сумка; саквояж. БСРЖ, 140; СЖЗ, 101; ЯБМ, 2, 246. 2. крим. Гардероб. СЖЗ, 101. 3. жрм; жарт.-ірон. Трюмо. 2 син. броньовик, (дерев'яний) бушлат, костюм.
Словник жарґонної лексики української мови
труна —
-и, ж. 1》 Спеціально зроблена скриня, у якій ховають покійника; домовина. 2》 перен. Смерть.
Великий тлумачний словник сучасної мови
труна —
до (са́мої) домови́ни. До кінця життя, до смерті. Все буде, як було: довіку буде убогий на чужім марнувати свою силу, до домовини не зазнає Маланка кращої долі (М.
Фразеологічний словник української мови
труна —
ТРУНА́, ДОМОВИ́НА, ГРІБ (ГРОБ), ТРУ́МНА діал., ДЕРЕВИ́ЩЕ діал. Вдову давно вже поховали В чужій позиченій труні Чужії люде (Т. Шевченко); Я там бачу мертвих, Вони лежать у тісних домовинах (Леся Українка); Брат, який працював трактористом...
Словник синонімів української мови
труна —
ТРУНА́, и́, ж. Спеціально зроблена скриня, у якій ховають покійника. Везуть труну мальовану, Китайкою криту (Шевч., II, 1963, 61); Труна соснова в квітах потопає, а в ній з лицем усміхненим і ясним лежить гармаш, неначе спочиває… (Гонч., Вибр.
Словник української мови в 11 томах
труна —
Труна, -ни ж. Гробъ. Ой умру я, мій миленький умру: зроби мені з клан-дерева труну. Мет. 265. ум. трунка, трунонька, труночка. Зроблю трунку з своїх дощок і принесу. Г. Барв. 531.
Словник української мови Грінченка