трута —
ТРУ́ТА, и, ж., нар.-поет. Те саме, що отру́та. Найшла [мати] відьму, І трути достала, І трутою до схід сонця Дочку напувала (Т. Шевченко); Ніч пише боярин, на дворі світа; Перо його пімстою [помстою] дише; ..
Словник української мови у 20 томах
трута —
-и, ж., нар.-поет. Те саме, що отрута. Трута-зілля нар.-поет. — отруйна рослина.
Великий тлумачний словник сучасної мови
трута —
ОТРУ́ТА (речовина, здатна викликати отруєння), ТРУ́НОК, ТРУТИ́ЗНА фольк., ТРУ́ТА фольк., ТРУТИ́НА́ фольк., ТРУТІ́ВКА фольк., ТРІ́ЙЛО діал., ОТРУ́Я діал., ОТРІ́Й діал., ЯД, ЇДЬ діал.; ДАННЯ́ етн. заст. (дана з напоєм або стравою).
Словник синонімів української мови
трута —
ТРУ́ТА, и, ж., нар.-поет. Те саме, що отру́та. Найшла [мати] відьму, І трути достала, І трутою до схід сонця Дочку напувала (Шевч., І, 1963, 160); Ніч пише боярин, на дворі світа; Перо його пімстою [помстою] дише; ..
Словник української мови в 11 томах
трута —
Трута, -ти ж. Ядъ, отрава. Треба трути роздобути. Шевч. Трута-зілля. Ядовитое растеніе. Там ходила-гуляла, трути-зілля шукала. Лукаш. 150. ум. трутка.
Словник української мови Грінченка