трута

тру́та

-и, ж., нар.-поет.

Те саме, що отрута.

Трута-зілля нар.-поет. — отруйна рослина.

Значення в інших словниках

1. трута — тру́та іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. трута — див. ОТРУТА; (отруйна рослина) трута-зілля; трутина.  Словник синонімів Караванського
3. трута — див. отрута  Словник синонімів Вусика
4. трута — ТРУ́ТА, и, ж., нар.-поет. Те саме, що отру́та. Найшла [мати] відьму, І трути достала, І трутою до схід сонця Дочку напувала (Т. Шевченко); Ніч пише боярин, на дворі світа; Перо його пімстою [помстою] дише; ..  Словник української мови у 20 томах
5. трута — ОТРУ́ТА (речовина, здатна викликати отруєння), ТРУ́НОК, ТРУТИ́ЗНА фольк., ТРУ́ТА фольк., ТРУТИ́НА́ фольк., ТРУТІ́ВКА фольк., ТРІ́ЙЛО діал., ОТРУ́Я діал., ОТРІ́Й діал., ЯД, ЇДЬ діал.; ДАННЯ́ етн. заст. (дана з напоєм або стравою).  Словник синонімів української мови
6. трута — Тру́та, -та, -ті і трути́зна, -ни  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. трута — ТРУ́ТА, и, ж., нар.-поет. Те саме, що отру́та. Найшла [мати] відьму, І трути достала, І трутою до схід сонця Дочку напувала (Шевч., І, 1963, 160); Ніч пише боярин, на дворі світа; Перо його пімстою [помстою] дише; ..  Словник української мови в 11 томах
8. трута — Трута, -ти ж. Ядъ, отрава. Треба трути роздобути. Шевч. Трута-зілля. Ядовитое растеніе. Там ходила-гуляла, трути-зілля шукала. Лукаш. 150. ум. трутка.  Словник української мови Грінченка