тхнути

Тхну́ти, тхну, тхнеш чим (смердіти, відгонити), але дхну́ти = дихну́ти

Значення в інших словниках

1. тхнути — тхну́ти дієслово недоконаного і доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. тхнути — недок. і док., дихати, дихнути; (- вітер) повівати, повіяти; (чим) <�різко, недобре> пахнути, відгонити, заносити.  Словник синонімів Караванського
3. тхнути — див. пахнути  Словник синонімів Вусика
4. тхнути — ТХНУ́ТИ, ну́, не́ш, недок. і док. 1. Дихати, дихнути; повівати, повіяти. Здавалось їй, що тільки вона тхне на свого чоловіка, то .. змиє .. смуток із його серця (Ганна Барвінок); – От і вокзал! Там вона [Маруся], певно, мене жде!...  Словник української мови у 20 томах
5. тхнути — -ну, -неш, недок. і док. 1》 Дихати, дихнути; повівати, повіяти. || чим, безос. 2》 тільки 3 ос., недок., перев. чим, розм. Мати якийсь запах, сильно, різко пахнути чим-небудь, здебільшого неприємно. || безос. 3》 недок., чим, перен. Мати якусь дуже помітну властивість, ознаку і т. ін. || безос.  Великий тлумачний словник сучасної мови
6. тхнути — I. ВІДГО́НИТИ чим (мати запах чого-небудь), ВІДДАВА́ТИ, ПАХТІ́ТИ розм., ТХНУ́ТИ розм.; ПРИПАХА́ТИ розм. (про легкий або неприємний запах); ПЕ́РТИ фам. (про сильний неприємний запах).  Словник синонімів української мови
7. тхнути — ТХНУ́ТИ, ну́, не́ш, недок. і док. 1. Дихати, дихнути; повівати, повіяти. Здавалось їй, що тільки вона тхне на свого чоловіка, то.. змиє.. смуток із його серця (Барв., Опов.., 1902, 158); — От і вокзал! Там вона [Маруся], певно, мене жде!...  Словник української мови в 11 томах
8. тхнути — Тхнути, тхну, -неш гл. 1) Дышать, дохнуть, пахнуть. Його лице біле.... тхнуло щастям. Левиц. І. 186. Бог тхне своїм духом, то й не буде його. Н. Вол. у. Тхнути мені не дає: роби та й роби, та й роби. МВ. І. 28. Тхнуло свіже повітря. Левиц. Пов. 213.  Словник української мови Грінченка