узброювати

Узброювати, -роюю, -роюєш; узброїти, -брою, -броїш, звич. озброювати, озброїти

Значення в інших словниках

1. узброювати — узбро́ювати дієслово недоконаного виду рідко  Орфографічний словник української мови
2. узброювати — УЗБРО́ЮВАТИ, юю, юєш, недок., УЗБРО́ЇТИ, о́ю, о́їш, док., кого, що, заст. Озброювати. – Ось що, пане Матвію: мечі кувати раджу, народ узброювати слід (Іван Ле); * Образно. Гей, ви, грізні, чорні хмари! Я на вас збираю чари, Чарівну добуду зброю І пісні свої узброю (Леся Українка).  Словник української мови у 20 томах
3. узброювати — -юю, -юєш, недок., узброїти, -ою, -оїш, док., перех., заст. Озброювати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. узброювати — ОЗБРО́ЮВАТИ (забезпечувати зброєю, військовим спорядженням), ЗБРО́ЇТИ рідко, УЗБРО́ЮВАТИ заст.; ОПОЛЧА́ТИ заст., уроч. (також створювати ополчення з кого-небудь). — Док.: озброїти, узброїти, ополчи́ти.  Словник синонімів української мови
5. узброювати — УЗБРО́ЮВАТИ, юю, юєш, недок., УЗБРО́ЇТИ, о́ю, о́їш, док., перех., заст. Озброювати. — Ось що, пане Матвію: мечі кувати раджу, народ узброювати слід (Ле, Наливайко, 1957, 112); *Образно. Гей, ви, грізні, чорні хмари!...  Словник української мови в 11 томах
6. узброювати — Узбро́ювати, -роюю, -єш сов. в. узбро́їти, -рою, -їш, гл. Вооружать, вооружить.  Словник української мови Грінченка