сов. в.узбро́їти, -рою, -їш,гл. Вооружать, вооружить.
Словник української мови Грінченка
Значення в інших словниках
узброювати —
узбро́ювати дієслово недоконаного виду рідко
Орфографічний словник української мови
узброювати —
УЗБРО́ЮВАТИ, юю, юєш, недок., УЗБРО́ЇТИ, о́ю, о́їш, док., кого, що, заст. Озброювати. – Ось що, пане Матвію: мечі кувати раджу, народ узброювати слід (Іван Ле); * Образно. Гей, ви, грізні, чорні хмари! Я на вас збираю чари, Чарівну добуду зброю І пісні свої узброю (Леся Українка).
Словник української мови у 20 томах
узброювати —
-юю, -юєш, недок., узброїти, -ою, -оїш, док., перех., заст. Озброювати.
Великий тлумачний словник сучасної мови
узброювати —
ОЗБРО́ЮВАТИ (забезпечувати зброєю, військовим спорядженням), ЗБРО́ЇТИ рідко, УЗБРО́ЮВАТИ заст.; ОПОЛЧА́ТИ заст., уроч. (також створювати ополчення з кого-небудь). — Док.: озброїти, узброїти, ополчи́ти.
Словник синонімів української мови