узвіз —
Дорога серед гір, між високими, стрімкими стінами [VI]
Словник з творів Івана Франка
узвіз —
узві́з іменник чоловічого роду
Орфографічний словник української мови
узвіз —
Узвозу. Короткий підйом; вулиця, дорога, що простягається круто вгору. Узвозом до Дніпра йшла жінка (Є.Гуцало); Машина плавно підіймалася Володимирським узвозом (Л.
Літературне слововживання
узвіз —
[узв’із] -возу, м. (на) -воз'і, мн. -возие, -воз'іў
Орфоепічний словник української мови
узвіз —
УЗВІ́З, во́зу, ч. Крутий підйом; вулиця, дорога та ін., що мають підйом. Загони головних потуг стояли за вузьким та стрімким узвозом сажнів за двісті від греблі (М. Старицький); Боричів узвіз уже проїхав і вступає в Київ Ігор-князь (Н.
Словник української мови у 20 томах
узвіз —
-возу, ч. Крутий підйом; вулиця, дорога, що мають підйом.
Великий тлумачний словник сучасної мови
узвіз —
УЗВІ́З (дорога, вулиця, шо пролягає схилом гори, горба); СПУСК (униз); ПІДЙО́М (нагору). Машина плавно підіймалася Володимирським узвозом (Л. Дмитерко); Місцевість поблизу нашого дому була нерівна, з горбами й вибалками, з крутими узвозами на вулицях (Л.
Словник синонімів української мови
узвіз —
УЗВІ́З, во́зу, ч. Крутий підйом; вулиця, дорога, що мають підйом. Загони головних потуг стояли за вузьким та стрімким узвозом сажнів за двісті від греблі (Стар., Облога.., 1961, 51); Боричів узвіз уже проїхав і вступає в Київ Ігор-князь (Забіла, У..
Словник української мови в 11 томах
узвіз —
Нахилений поміст з колод, що веде на другий ярус господарської частини житлової будівлі, який часто застосовувався у дерев'яному теслярстві Російської Півночі.
Архітектура і монументальне мистецтво
узвіз —
Узвіз, -во́зу м. Взвозъ, подъемъ на гору. Чумаче, де твої гроші? То в узвозі, та в перевозі. Ном. № 10459. Він летить із узвозу так, як ворона. ЗОЮР. І. 152. Также дорога въ оврагѣ. Вх. Зн. 72.
Словник української мови Грінченка