уздечка —
узде́чка іменник жіночого роду рідко
Орфографічний словник української мови
уздечка —
Гнуздечка, гнузда, водильце, зубела, капестра, див. вуздечка, узда, удила, трензель
Словник чужослів Павло Штепа
уздечка —
УЗДЕ́ЧКА, и, ж., рідко. Те саме, що вузде́чка. Та ж уздечка, що на коня, що на кобилу (Номис); Яків торкнув уздечкою, і кінь поніс його в село (М. Стельмах).
Словник української мови у 20 томах
уздечка —
-и, ж., рідко. Те саме, що вуздечка.
Великий тлумачний словник сучасної мови
уздечка —
попуска́ти / попусти́ти ві́жки (поводи́, узде́чку і т. ін.) кому і без додатка. 1. Послаблювати гніт, визискування когось, змінивши умови праці і т. ін. Піщанам спершу начебто й поводи попустили.
Фразеологічний словник української мови
уздечка —
ВУЗДЕ́ЧКА (частина збруї коня — ремені з вудилами, що надіваються на голову), ГНУЗДЕ́ЧКА, ВУЗДА́ рідше, ГНУЗДА́ рідко, УЗДА́ рідше, УЗДЕ́ЧКА рідше, КАНТА́Р діал., КАНТА́РКА (КАНТА́РОК) діал.
Словник синонімів української мови
уздечка —
УЗДЕ́ЧКА, и, ж., рідко. Те саме, що вузде́чка. Та ж уздечка, що на коня, що на кобилу (Номис, 1864, № 7996); Яків торкнув уздечкою, і кінь поніс його в село (Стельмах, І, 1962, 481).
Словник української мови в 11 томах
уздечка —
Уздечка, -ки ж. = вуздечка. Та ж уздечка що на коня, що на кобилу. Ном. № 7996.
Словник української мови Грінченка