умлівати —
умліва́ти дієслово недоконаного виду
Орфографічний словник української мови
умлівати —
Мліти, знемагати, зомлівати, с. непритомніти, обмирати; (за ким) п. умирати, пропадати; (- серце) завмирати, в'янути; (душею) боліти; (- руки-ноги) терпнути, ціпеніти; (в печі) упрівати.
Словник синонімів Караванського
умлівати —
УМЛІВА́ТИ (ВМЛІВА́ТИ), а́ю, а́єш, недок., УМЛІ́ТИ (ВМЛІ́ТИ), і́ю, і́єш, док. 1. Знемагати від якого-небудь сильного переживання, враження, відчуття великої втоми і т. ін. Сама вмліваючи з тривоги.., старалась [Регіна] його [Владка] піддержати (І.
Словник української мови у 20 томах
умлівати —
(вмлівати), -аю, -аєш, недок., умліти (вмліти), -ію, -ієш, док. 1》 Знемагати від якого-небудь сильного переживання, враження, відчуття великої втоми і т. ін. || тільки недок., за ким. Страждати від кохання. || Перебувати у стані розслабленості, млості.
Великий тлумачний словник сучасної мови
умлівати —
умліва́ти / умлі́ти душе́ю (се́рцем). Бути надзвичайно враженим, схвильованим чимсь; болісно переживати щось. — Сава!! — зойкнула (мати), умліваючи душею.— Сава убив його! — і упала на долівку (О.
Фразеологічний словник української мови
умлівати —
ЗАВМИРА́ТИ (про серце — під впливом сильного почуття втрачати нормальний ритм, ніби зупинятися), ЗАМИРА́ТИ, ХОЛО́НУТИ, ЗАХО́ДИТИСЯ, УМЛІВА́ТИ (ВМЛІВА́ТИ), СТИСКА́ТИСЯ, СТИ́СКУВАТИСЯ, ТЕ́РПНУТИ, ОМИРА́ТИ діал. — Док.
Словник синонімів української мови
умлівати —
УМЛІВА́ТИ (ВМЛІВА́ТИ), а́ю, а́єш, недок., УМЛІ́ТИ (ВМЛІ́ТИ), і́ю, і́єш, док. 1. Знемагати від якого-небудь сильного переживання, враження, відчуття великої втоми і т. ін. Сама вмліваючи з тривоги.., старалась [Регіна] його [Владка] піддержати (Фр.
Словник української мови в 11 томах