Упере́дження, -ння; -ре́дження, -ре́джень і -ре́дженнів
Правописний словник Г. Голоскевича, 1929 р.
Значення в інших словниках
упередження —
упере́дження іменник середнього роду
Орфографічний словник української мови
упередження —
УПЕРЕ́ДЖЕННЯ, я, с. 1. Хибна думка, яка складається щодо кого-, чого-небудь наперед, без ознайомлення, та пов'язане з нею відповідне ставлення.
Словник української мови у 20 томах
упередження —
Упередження — це розумовання нерозумних. Упередження мають нерозумні люди.
Приповідки або українсько-народня філософія
упередження —
-я, с. 1》 Хибна думка, яка складається щодо кого-, чого-небудь наперед, без ознайомлення, та пов'язане з нею відповідне ставлення. 2》 Негативна, несправедлива думка, яка складається щодо кого-, чого-небудь наперед, та пов'язане з нею відповідне ставлення.
Великий тлумачний словник сучасної мови
упередження —
УПЕРЕ́ДЖЕННЯ (хибна думка про кого-, що-небудь без попереднього ознайомлення і відповідне ставлення), УПЕРЕ́ДЖЕНІСТЬ, ТЕНДЕНЦІ́ЙНІСТЬ, НЕОБ'ЄКТИ́ВНІСТЬ. Він боявся, що в серці баби Федори народиться підсвідоме упередження проти дівчини-приймачки (О.
Словник синонімів української мови
упередження —
УПЕРЕ́ДЖЕННЯ, я, с. 1. Хибна думка, яка складається щодо кого-, чого-небудь наперед, без ознайомлення, та пов’язане з нею відповідне ставлення.
Словник української мови в 11 томах