уражати —
уража́ти 1 дієслово недоконаного виду ранити, убивати; порушувати життєдіяльність — про хвороби уража́ти 2 дієслово недоконаного виду дивувати
Орфографічний словник української мови
уражати —
УРАЖА́ТИ¹ (ВРАЖА́ТИ), а́ю, а́єш, недок., УРА́ЗИ́ТИ (ВРА́ЗИ́ТИ), а́жу́, а́зи́ш, док., кого, що. 1. Ранити або убивати. Раптом за меч тут схопивсь, тремтячи, перед привидом грізним. Вийняте лезо Еней на ці зустрічні тіні наставив ..
Словник української мови у 20 томах
уражати —
I (вражати), -аю, -аєш, недок., уразити (вразити), -ажу, -азиш, док., перех. 1》 Ранити чи вбивати. || Влучивши, пошкоджувати що-небудь. || Торкатися рани, ушкодженого місця, завдаючи болю, нового пошкодження.
Великий тлумачний словник сучасної мови
уражати —
УРАЖА́ТИ¹ (ВРАЖА́ТИ), а́ю, а́єш, недок., УРА́ЗИ́ТИ (ВРА́ЗИ́ТИ), а́жу́, а́зи́ш, док., перех. 1. Ранити або убивати. Раптом за меч тут схопивсь, тремтячи, перед привидом грізним. Вийняте лезо Еней на ці зустрічні тіні наставив..
Словник української мови в 11 томах
уражати —
Уражати, -жаю, -єш сов. в. уразити, -жу, -зиш, гл. 1) Поражать, поразить, ранить. Де я мірю, там я вцілю, де я важу, там я вражу. Гол. І. 2. 2) Задѣвать, задѣть, ударить, потревожить, разбередить уже имѣющуюся рану или больное мѣсто.
Словник української мови Грінченка